#історія #події Останній бій за волю: Повстання в Лук'янівській в'язниці ⚔️ ​9 лютого 1923 року стіни київської Лук’янівської в’язниці здригнулися від пострілів та вигуків «Слава Україні!». Це не була спроба звичайної втечі — це був останній, відчайдушний і водночас величний акт спротиву отаманів Холодного Яру та військових діячів УНР проти радянської окупації. ✊ ​Хто ці люди? ​За ґратами перебували провідні командири повстанського руху, яких чекісти змогли захопити лише за допомогою підступної пастки (видавши себе за представників закордонного центру УНР). Серед них — Ларіон Загородній, Мефодій Голик-Залізняк, Денис Гупало та інші легенди лісової війни. Більшовицький трибунал уже виніс їм смертний вирок, але герої вирішили, що не дадуть себе розстріляти, як худобу. 🛡️ ​Чотири години вогняного пекла ​Повстання розпочалося о пів на дев'яту ранку. Під час роздачі окропу арештанти роззброїли вартового, заволоділи його гвинтівкою та звільнили побратимів. ​Захоплення зброї: Повстанці прорвалися до канцелярії в’язниці, де зберігалася конфіскована зброя. ​Нерівна дуель: Проти декількох десятків українців була висунута ціла рота конвойних військ ГПУ та міліція Києва. ​Боротьба до останнього: В’язні відмовилися здаватися. Коли набої закінчилися, вони почали прощатися один з одним. За свідченнями самих чекістів, повстанці, розуміючи безвихідь, обіймалися та співали гімн. 🇺🇦 ​Чому це важливо? ​Це повстання стало символом того, що навіть у самому серці каральної системи ворога український дух залишався незламним. Подвиг «холодноярців» у Лук'янівці розвіяв міф про «загальне примирення» з радянською владою. Вони продемонстрували, що воїн залишається воїном навіть у кайданах, а смерть у бою — це перемога над катом. 🕊️