#історія #події Морська шахівниця: Як Вашингтонська угода спробувала «підрізати крила» світовим лінкорам ⚓ 6 лютого 1922 року у Вашингтоні було поставлено крапку в одному з наймасштабніших дипломатичних маневрів XX століття. Провідні держави — США, Британія, Японія, Франція та Італія — підписали договір про обмеження морських озброєнь. Це була перша в історії спроба зупинити шалену гонку озброєнь не силою гармат, а розчерком пера. ✍️ Після Першої світової війни світ був виснажений, але апетити адміралів лише зростали. США планували збудувати флот, що «не має рівних», Японія марила домінуванням у Тихому океані, а Британія відчайдушно намагалася втримати статус «володарки морів». Вашингтонська конференція мала на меті запобігти фінансовому краху цих держав, адже будівництво одного лінкора тоді коштувало як бюджет невеликої країни. 💰 Головною інтригою став розподіл сил, відомий як пропорція 5:5:3. Британія та США отримали право на найбільші флоти, тоді як Японії відвели роль «третього номера». Токіо сприйняв це як національне приниження, хоча технічно Японія все одно залишалася господарем у своєму регіоні. В результаті угоди десятки новеньких лінкорів пішли «під ніж» ще на стапелях або були затоплені як мішені. 📉 Проте в угоді була велика прогалина. Обмеживши кількість гігантських кораблів, дипломати забули про авіаносці. Країни почали масово перебудовувати недобудовані лінкори в плавучі аеродроми. Так на світ з'явилися легендарні «Саратога» та «Акагі», які через двадцять років зійдуться в смертельному герці в Перл-Гарборі та біля Мідвея. 🚢✈️ Вашингтонська угода подарувала світу 15 років відносного спокою на океанах, які історики називають «морськими канікулами». Але ілюзія безпеки розвіялася в середині 30-х, коли агресивні амбіції диктаторів розірвали всі паперові домовленості. Це стало уроком для історії: мир, що тримається лише на лімітах тоннажу, зазвичай закінчується там, де починається справжнє бажання реваншу. 🌊