#історія #події Як Симон Петлюра рятував українську державність «на папері» та в екзилі. Коли історики говорять про 1921 рік, перед очима зазвичай постає похмура картина: українські землі остаточно окуповані більшовиками, армія інтернована в польських таборах, а мрія про незалежність, здавалося б, розлетілася на друзки. Проте 4 лютого 1921 року Симон Петлюра зробив крок, який багатьом тоді здавався формальністю, але для майбутнього став юридичним фундаментом. Він підписав закон про створення Ради Республіки. 🖋️📜 Парламент без території, але з місією Після відступу за Збруч державні структури УНР опинилися в Польщі, у місті Тарнів. Уявіть собі ситуацію: у вас немає податків, немає контрольованих кордонів, а ваше «міністерство» може поміститися в одній кімнаті готелю. Але Петлюра, як досвідчений політик, розумів — якщо зникнуть державні інституції, УНР перетвориться на звичайну групу біженців. 🚉💼 Рада Республіки мала стати тимчасовим законодавчим органом. До її складу увійшли представники різних партій та громадських організацій. Це була спроба зберегти демократичний устрій навіть тоді, коли держава існувала лише в серцях та офіційних бланках. Вона мала контролювати діяльність уряду та готувати ґрунт для повернення в Україну. 🏛️ Легітимність проти забуття Навіщо це було потрібно? Відповідь проста: безперервність. Саме завдяки таким крокам Державний Центр УНР в екзилі проіснував аж до 1992 року. Рада Республіки стала тим містком, який дозволяв українцям десятиліттями заявляти світові: «Ми не зникли, ми — окупована нація, чий законний уряд продовжує роботу». 🌉 Звісно, скептики та більшовицькі пропагандисти з москви нещадно висміювали «тарнівську республіку», називаючи Петлюру «отаманом без війська». Але іронія історії полягає в тому, що саме ці «паперові» закони 1921 року дозволили останньому президенту УНР в екзилі Миколі Плав'юку в серпні 1992 року офіційно передати клейноди та повноваження першому президенту сучасної України Леоніду Кравчуку. 🤝🇺🇦 Це була гра в довгу. І Петлюра, підписуючи закон 4 лютого, можливо, не знав, коли саме це спрацює, але точно знав, що без закону держава вмирає швидше, ніж від куль.