#історія #події «Луна-9»: Як українські мізки забезпечили м’яку посадку на жорсткий місячний ґрунт. 3 лютого 1966 року людство нарешті перестало «вбивати» свої апарати об поверхню Місяця і навчилося приземлятися (чи то пак — примісячуватися) делікатно. Радянська автоматична станція «Луна-9» здійснила першу в історії м’яку посадку в Океані Бур. До цього моменту вчені серйозно побоювалися, що Місяць покритий багатометровим шаром пилу, в якому будь-який корабель потоне, наче в болоті. «Луна-9» довела: ґрунт твердий, ходити можна! 🌖🛰️ Хоча лаври перемоги збирали в москві, за лаштунками космічної програми стояла потужна українська інженерна школа. Головний конструктор Сергій Корольов (родом із Житомира) не дожив до цього тріумфу всього три тижні, але саме його впертість і бачення зробили місію можливою. Більше того, ключові системи керування та радіоелектроніку для космічних апаратів того часу розробляли та виготовляли на харківському «Хартроні» та київських підприємствах. Без українських математиків та інженерів ця залізна «куля» з пелюстками-антенами навряд чи змогла б вижити після падіння. 🧠🛠️ Сама посадка була шедевром інженерного мінімалізму. Апарат був оточений спеціальними гумовими балонами-амортизаторами (свого роду космічні «ейрбеги»), які пом’якшили удар. Коли станція зупинилася, вона розкрила чотири пелюстки, наче металева квітка, і почала передавати перші в світі панорамні знімки чужого світу. 📸🛸 Це був момент істини. Радіосигнали з Місяця ловили не лише в центрах управління, а й в обсерваторії Джодрелл-Бенк у Великій Британії. Цікавий факт: британці першими роздрукували місячні панорами, використавши звичайний апарат для приймання газетних фототелеграм, і опублікували їх раніше за радянську пресу. 📰👀 Подія 3 лютого 1966 року відкрила шлях для майбутніх пілотованих польотів. Тепер ми знали точно: Місяць — це не пилова пастка, а цілком придатний для прогулянок (і встановлення прапорів) об'єкт. І приємно усвідомлювати, що в цій «м'якій посадці» був дуже твердий український слід. 🇺🇦🚀