ВОРОГ ЗАГАСИВ СВІЧУ

(Світлій пам’яті односельчанина, захисника України, героя Ярослава Бучка)

Проклятий ворог загасив свічу,
Забрав життя у Славіка потвора,
Ридала, плачу, навіть і кричу,
А ще живим… живим він був учора.

В скорботі знову ріднеє село,
За кожного із нас загинув Славік,
Воює сатанинське кодло-зло,
Герой тепер лежить на смертній лаві.

Він жити мав! Він неньку так любив,
Від перших днів він був на полі бо́ю,
Усе, що міг, для нас з вами робив,
І заплатив високою ціною.

Нема уже його серед живих,
З війни вертає Славік в домовині,
Наві́ки його подих уже стих,
Наза́вжди під землею у хатині.

За що ж потвора віку вкоротив?
За що життя забрав він у героя?
Так мало на землі він ще прожив,
Не промахнула та ворожа зброя.

Пішов з життя наш Славік, вже пішов,
Пішов і повернутися не зможе,
До ПЕРЕМОГИ з усіма він йшов,
Та ворог вклав його на смертне ложе.

06.09.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 994445