#історія #події Уряд на колесах: Як Вінниця стала тимчасовою столицею України 🚂 Січень 1919 року. Українська Республіка опинилася в лещатах між «червоною» та «білою» росією. Коли канонада більшовицьких гармат знову стала чутною на околицях Києва, Директорія УНР на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою була змушена ухвалити важке, але стратегічне рішення — залишити столицю, щоб зберегти державність. Чому саме Вінниця? Вибір припав на Вінницю не випадково. На той час це було важливе залізничне сполучення, що дозволяло тримати зв'язок із фронтом та західними регіонами. 26 січня 1919 року ешелони з урядовцями, документами та військовими штабами прибули до міста над Бугом. Вінниця офіційно набула статусу тимчасової столиці УНР. 🏛️ Життя в «міністерських» вагонах Державне управління в тих умовах було справжнім викликом. Міністерства розміщувалися в готелях, приватних будинках та навіть у залізничних вагонах. Готель «Савой», окраса міста, став резиденцією Директорії. Саме тут, у цих стінах, вирішувалася доля країни: обговорювалися деталі Акту Злуки, щойно проголошеного на Софійському майдані, та велися виснажливі переговори з представниками Антанти. 🤝 Проте побут посадовців був далеким від розкоші. Постійний дефіцит палива, забиті біженцями вулиці та тривожні зведення з фронту створювали атмосферу «порохової бочки». Іронія долі та незламність духу Іронічно, але саме цей «уряд на колесах» став символом того, що Україна — це не просто територія, обмежена стінами київських міністерств, а ідея, яка живе там, де є люди, готові за неї боротися. У Вінниці Директорія провела трохи більше місяця, перш ніж фронт знову змусив їх рухатися далі на захід — до Проскурова та Кам’янця-Подільського. 💨 Переїзд до Вінниці 26 січня 1919 року став початком героїчного і водночас трагічного періоду, який історики згодом назвуть «столицею у вагонах». Це був час, коли держава трималася на багнетах відданих частин та волі кількох людей, що відмовилися капітулювати перед величезною імперією.