ВЕРВИЧКА, ЩО КРОВ’Ю НАЛИЛА́СЬ

Ось вервичка, що кров’ю налила́сь
Десь перед тим, коли орда ввірва́лась,
Десь перед тим, як всіх вбивать взяла́сь,
То на зернятках крівця показалась.

Це що таке? До чо́го б це воно?
Як розгадати цюю таємницю?
Немов її вмокнули у вино…
Вино і кров – як добре придиви́ться.

І нитка заплямована у кров,
Десь менше крові є на ній, десь – більше…
Невже це знак, що час страшний прийшов,
Й подекуди ставати буде гірше?

Невже Госпо́дь нам знак такий подав?
Невже так довго цій війні тривати?
Чи може цим від чо́гось вберігав,
А ми не знаєм як це трактувати?

Так по зернятках крівця розтеклась,
На багатьох… на більшій бо частині.
Так Україна кров’ю залила́сь,
Брудна війна у рідній Україні.

Ось вервичка. Вона, немов жива,
І ті зерня́тка, наче промовляють.
Вино і кров, і вервичка, й дива́,
Що щось віщують й так застерігають.


22.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 980983