НИЗЬКИЙ УКЛІН, ПОВАГА Й ШАНА

Низький уклін й повага й шана,
В душі́ та серці навіки́,
Нестерпний біль, суцільна рана,
Могили, свічі та вінки.

Словами біль не передати,
Не описать його пером,
Героїв маєм пам’ятати –
Вони заснули вічним сном.

За неньку голови складають,
Ідуть із ворогом на прю,
Вкраїну рідну захищають,
З гори́ це видно й Кобзарю.

Вертають з фронту в домовинах,
Німіють ріднії щодня,
Втрачає доню хтось, хтось – сина,
Їх позбавля життя русня.

Чорніє вдома мати з горя,
В сльозах питаючи: «Чому́?
Чому спіткала ця недоля?
Коли прийде́ кінець цьому́?»

Щодня поповнюються списки,
Героям всім низьки́й уклін,
А ПЕРЕМОГА наша близько,
Воскресне ненька із руїн.

Та не воскреснуть лиш герої,
Ніхто не встане з домовин,
Ворожі зібрано набої…
Біль не забе́ре й часу плин.

19.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 980873