РІЧНИЦЯ ТРАГЕДІЇ В КРАМАТОРСЬКУ

Річниця. Краматорськ. Вокзал і люди,
Ракети, о́бстріл, крики і перон,
Трагедію ніхто цю не забуде,
За це потворам бу́де здих і скон.

Червоним став перон якоїсь миті,
Було́ влучання са́ме у вокзал,
Слізьми́ і кров’ю люди стали вмиті,
Смертельним був ракетний той удар.

Життя потвори людям обірвали,
Ніхто на це їм права не давав,
На потяг всі, щоб виїхать, чекали,
Але життя рашист у них забрав.

Перон, вокзал… тіла́ дітей й дорослих…
Трагедія, яку нам не забуть,
Здається, що перон той стогне й досі…
Від болю сльо́зи й нині в нас течуть.

Там іграшки, валізи і візочки,
Заповнений вокзал ущент людьми,
Не стало в когось сина, в когось – до́чки,
А сотні вмились кров’ю і слізьми́.

Річниця. Краматорськ. Одна з трагедій.
Німі тіла́…обірвані життя,
Лиш стогін й плач замість пісень й мелодій…
Таке не йде ніко́ли в забуття.

08.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979619