НЕ ВІДБОЛІЛО

( Присвячено річниці звільнення Київщини від окупантів )

Не віриться… Та рік уже минув,
Минув вже рік, як КИЇВЩИНА вільна,
Як кожен з нас цю звісточку почув,
Та рана залишилася суцільна.

Ось друге квітня… радість у сльозах,
Та рана і сьогодні кровоточить:
У пам’яті те пекло, біль і страх…
Тягнувся час, неначе поторочі.

Звільнили нас. Низький за це уклін,
І серце України уціліло…
Жалобний дзво́нить і по нині дзвін…
Вже рік минув, та нас не відболіло.

Макарів, Бородянка та Ірпінь,
Іванків і Мотижин вмиті кров’ю,
І Ворзель, і Гостомель – чан терпінь…
Четвертування…стежка в безголов’ї.

І Сто́янка, і Буча, та й Міщун…
Бої́ точились і людей вбивали,
Обірвану гору́ життєвих струн,
А інших ще й живцем десь закопали.

Був стогін, плач і… тиша навіки́,
Вже рік минув, та в пам’яті зостались,
Кровавої зостався плин ріки́,
У муках із життям вони прощались.

Тортури, вбивства, низка катувань…
А скільки ще не знайдено – не знаєм,
Повисла віха над людьми знущань…
Вже рік минув, та все ми пам’ятаєм.

02.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023