Українська
English
#історія #речі
🏁 Штрих-код: Зебра, що навчила світ розмовляти мовою цифр 🏁
Сьогодні важко уявити похід у магазин без характерного звуку «пік» на касі. Цей простий малюнок із чорних та білих смужок став одним із найважливіших винаходів XX століття, хоча спочатку його автори надихалися... піском на пляжі.
🏖️ Азбука Морзе на піску
Усе почалося в 1948 році, коли аспірант Бернард Сільвер випадково почув, як власник мережі супермаркетів благав декана університету розробити систему автоматичного зчитування інформації про товар. Сільвер поділився цим із другом, Норманом Джозефом Вудландом.
Ідея прийшла до Вудланда на пляжі в Маямі. Він почав креслити на піску точки та тире азбуки Морзе, а потім просто витягнув їх пальцями вниз, перетворивши на довгі лінії. Так з’явився перший у світі штрих-код.
🍩 Від «бичачого ока» до залізничних вагонів
Перший патент 1952 року описував штрих-код як систему концентричних кіл (він нагадував мішень або пончик), щоб його можна було зчитувати під будь-яким кутом. Першими систему почали використовувати залізничники для обліку вагонів, але вона була громіздкою: лазери були розміром з холодильник, а фарба швидко вицвітала.
🍬 Жуйка, що змінила історію
Сучасний лінійний вигляд штрих-коду (UPC) розробив Джордж Лорер у 1970-х.
Історичний момент: 26 червня 1974 року о 8:01 ранку в супермаркеті штату Огайо було продано перший товар за допомогою штрих-коду. Це була пачка фруктової жуйки Wrigley’s Juicy Fruit. Вона досі зберігається в Смітсонівському музеї як реліквія.
📊 Як працює ця магія?
Штрих-код не містить ціну. Це просто унікальний ідентифікатор товару. Лазер зчитує не чорні смужки, а білі проміжки, які відбивають світло. Чорні лінії лише «поглинають» лазер, створюючи контраст. Цікаво, що цифри по краях і в центрі (довші лінії) — це контрольні маркери, які допомагають сканеру зрозуміти, де початок і кінець коду.
🌍 Культурний код
Штрих-код став настільки впізнаваним, що перетворився на об’єкт мистецтва. Його використовують у татуюваннях, архітектурі та дизайні одягу як символ епохи споживання. А японці пішли далі й у 1994 році винайшли QR-код, який може зберігати у сотні разів більше інформації, включаючи посилання та складні тексти.
🏁 Штрих-код: Зебра, що навчила світ розмовляти мовою цифр 🏁
Сьогодні важко уявити похід у магазин без характерного звуку «пік» на касі. Цей простий малюнок із чорних та білих смужок став одним із найважливіших винаходів XX століття, хоча спочатку його автори надихалися... піском на пляжі.
🏖️ Азбука Морзе на піску
Усе почалося в 1948 році, коли аспірант Бернард Сільвер випадково почув, як власник мережі супермаркетів благав декана університету розробити систему автоматичного зчитування інформації про товар. Сільвер поділився цим із другом, Норманом Джозефом Вудландом.
Ідея прийшла до Вудланда на пляжі в Маямі. Він почав креслити на піску точки та тире азбуки Морзе, а потім просто витягнув їх пальцями вниз, перетворивши на довгі лінії. Так з’явився перший у світі штрих-код.
🍩 Від «бичачого ока» до залізничних вагонів
Перший патент 1952 року описував штрих-код як систему концентричних кіл (він нагадував мішень або пончик), щоб його можна було зчитувати під будь-яким кутом. Першими систему почали використовувати залізничники для обліку вагонів, але вона була громіздкою: лазери були розміром з холодильник, а фарба швидко вицвітала.
🍬 Жуйка, що змінила історію
Сучасний лінійний вигляд штрих-коду (UPC) розробив Джордж Лорер у 1970-х.
Історичний момент: 26 червня 1974 року о 8:01 ранку в супермаркеті штату Огайо було продано перший товар за допомогою штрих-коду. Це була пачка фруктової жуйки Wrigley’s Juicy Fruit. Вона досі зберігається в Смітсонівському музеї як реліквія.
📊 Як працює ця магія?
Штрих-код не містить ціну. Це просто унікальний ідентифікатор товару. Лазер зчитує не чорні смужки, а білі проміжки, які відбивають світло. Чорні лінії лише «поглинають» лазер, створюючи контраст. Цікаво, що цифри по краях і в центрі (довші лінії) — це контрольні маркери, які допомагають сканеру зрозуміти, де початок і кінець коду.
🌍 Культурний код
Штрих-код став настільки впізнаваним, що перетворився на об’єкт мистецтва. Його використовують у татуюваннях, архітектурі та дизайні одягу як символ епохи споживання. А японці пішли далі й у 1994 році винайшли QR-код, який може зберігати у сотні разів більше інформації, включаючи посилання та складні тексти.
#історія #речі
🏁 Штрих-код: Зебра, що навчила світ розмовляти мовою цифр 🏁
Сьогодні важко уявити похід у магазин без характерного звуку «пік» на касі. Цей простий малюнок із чорних та білих смужок став одним із найважливіших винаходів XX століття, хоча спочатку його автори надихалися... піском на пляжі.
🏖️ Азбука Морзе на піску
Усе почалося в 1948 році, коли аспірант Бернард Сільвер випадково почув, як власник мережі супермаркетів благав декана університету розробити систему автоматичного зчитування інформації про товар. Сільвер поділився цим із другом, Норманом Джозефом Вудландом.
Ідея прийшла до Вудланда на пляжі в Маямі. Він почав креслити на піску точки та тире азбуки Морзе, а потім просто витягнув їх пальцями вниз, перетворивши на довгі лінії. Так з’явився перший у світі штрих-код.
🍩 Від «бичачого ока» до залізничних вагонів
Перший патент 1952 року описував штрих-код як систему концентричних кіл (він нагадував мішень або пончик), щоб його можна було зчитувати під будь-яким кутом. Першими систему почали використовувати залізничники для обліку вагонів, але вона була громіздкою: лазери були розміром з холодильник, а фарба швидко вицвітала.
🍬 Жуйка, що змінила історію
Сучасний лінійний вигляд штрих-коду (UPC) розробив Джордж Лорер у 1970-х.
Історичний момент: 26 червня 1974 року о 8:01 ранку в супермаркеті штату Огайо було продано перший товар за допомогою штрих-коду. Це була пачка фруктової жуйки Wrigley’s Juicy Fruit. Вона досі зберігається в Смітсонівському музеї як реліквія.
📊 Як працює ця магія?
Штрих-код не містить ціну. Це просто унікальний ідентифікатор товару. Лазер зчитує не чорні смужки, а білі проміжки, які відбивають світло. Чорні лінії лише «поглинають» лазер, створюючи контраст. Цікаво, що цифри по краях і в центрі (довші лінії) — це контрольні маркери, які допомагають сканеру зрозуміти, де початок і кінець коду.
🌍 Культурний код
Штрих-код став настільки впізнаваним, що перетворився на об’єкт мистецтва. Його використовують у татуюваннях, архітектурі та дизайні одягу як символ епохи споживання. А японці пішли далі й у 1994 році винайшли QR-код, який може зберігати у сотні разів більше інформації, включаючи посилання та складні тексти.
47переглядів