#дати
Визволення в’язнів Аушвіцу: День, коли світ зазирнув у безодню.
Хоча Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту офіційно відзначається 27 січня (у день безпосереднього входу радянських військ у табір), саме 22 січня розпочинаються основні меморіальні заходи в Європі та світі. Це річниця моменту, коли індустрія масового вбивства зіткнулася з неминучим фіналом, а ті, хто вижив, почали свою довгу дорогу з пекла. 🕯️⛓️

Конвеєр смерті та "Марші смерті"

У січні 1945 року, коли канонада наближалася, нацисти почали гарячково замітати сліди. 22 січня — це був розпал так званих "Маршів смерті". Десятки тисяч виснажених в’язнів гнали пішки вглиб Німеччини в лютий мороз. Тих, хто падав, пристрілювали на місці. В самому Аушвіці (Освенцимі) залишалися лише найбільш хворі та слабкі, яких есесівці просто не встигли ліквідувати перед втечею. ❄️🥀

Український слід у визволенні

Для нашої історії важливо пам'ятати, що першими браму табору відкрили солдати 100-ї стрілецької дивізії 60-ї армії 1-го Українського фронту. Саме українці (разом із росіянами, білорусами та представниками інших націй) першими побачили те, що згодом назвуть "найбільшим злочином проти людства". Командував дивізією генерал-майор Василь Петренко. 🛡️📜

Об’єктивність та уроки пам'яті

Сьогодні Аушвіц — це не просто музей, а застереження проти будь-якої ідеології, що ставить одну групу людей вище за іншу. Критичний погляд на ці події змушує нас визнати: світ знав про існування таборів задовго до їх визволення, але політичний прагматизм часто переважав над гуманізмом. Пам'ять про 22 січня — це не лише про скорботу, а й про відповідальність за те, щоб "ніколи знову" не перетворилося на порожнє гасло. 📉🌍