#історія #події Трагедія у вагонах для худоби: як сталінський режим «зачищав» кордони від турків-месхетинців ⛓️🚂 18 січня 1944 року розпочалася одна з найменш згадуваних, але не менш кривавих сторінок радянської історії — примусова депортація турків-месхетинців з їхньої історичної батьківщини, Месхетії (південна Грузія). За особистим наказом Сталіна та під наглядом Берії понад 90 тисяч людей за лічені години були позбавлені домівок, прав і майбутнього. 🏚️🚫 Офіційне формулювання радянської влади вражало своєю абсурдністю: цілу народність звинуватили у «намірах співпрацювати з ворогом» та «шпигунстві» на користь Туреччини. І це при тому, що значна частина чоловічого населення Месхетії в цей час воювала на фронтах Другої світової у лавах тієї самої червоної армії. Поки сини гинули за СРСР, їхніх матерів та дітей пакували у товарні вагони під дулами автоматів НКВС. 💂‍♂️🔏 Шлях до Центральної Азії став «дорогою смерті». У холодних, переповнених вагонах без їжі, води та елементарної санітарії люди гинули тисячами від тифу, виснаження та холоду. Під час перевезення та у перші роки на спецпоселеннях в Узбекистані, Казахстані та Киргизстані загинуло, за різними оцінками, від 15 до 30 відсотків депортованих. ⚰️❄️ На відміну від кримських татар чи чеченців, туркам-месхетинцям навіть після смерті Сталіна та «відлиги» так і не дозволили масово повернутися на рідну землю. Вони стали народом-вигнанцем, розсіяним по світу, який десятиліттями бореться за право просто називатися своїм іменем і жити там, де поховані їхні предки. 🌏💔 Ця подія є класичним проявом російського імперського терору, який використовував депортації як інструмент «соціальної інженерії», стираючи ідентичність цілих етносів заради примарної «державної безпеки». Трагедія Месхетії — це нагадування про те, що для тоталітарної машини людина є лише статистичною одиницею, яку можна легко викреслити з географії та історії. 🕯️📜