Цьогорічний Нацвідбір знову піднімає планку не просто розважального контенту, а глибинних сенсів. Мій безумовний фаворит — Jerry Heil з її «Domine Deus». І ось чому це набагато більше, ніж просто вдалий трек для конкурсу. Латина як міст між епохами Якщо минулого разу, у тандемі з alyona alyona, ми чули алюзію на «Ave Maria», то тепер Джері занурює нас у величну «Domine Deus». Використання латини в сучасному попконтексті — це сильний культурологічний хід. Це мова, що століттями об’єднувала європейську цивілізацію в молитві. Через цю «живу латину» пісня миттєво стає зрозумілою світові на рівні підсвідомості, зберігаючи при цьому автентичну українську душу. Горнило війни та чистота звуку Ми живемо в часи, коли культура перестає бути декоративною. Зараз вона — це рефлексія на виживання. У пісні відчувається це «горнило війни», де все зайве згорає, залишаючи лише вигартувану, чисту молитву до Бога. Джері дуже тонко вловила цей стан: поєднання ритмічної «живості» (нашого пульсу, що продовжує битися попри все) і сакрального спокою. Генетичний зв'язок: від Джамали до сьогодні - Джамала з піснею «1944» вивела на світову арену трагедію кримськотатарського народу, де історичний біль 1944 року зрезонував із болем від повторної втрати Криму. Це була перемога правди. - Jerry Heil з «Domine Deus» робить схоже: вона бере молитву, яка зараз є в серці кожного українця, і транслює її через власну творчу призму на глобальну аудиторію. Це не просто «виступ на Євробачення». Це акт культурної дипломатії, де особистий пошук Бога стає голосом цілої нації. Це пісня про те, як біль переплавляється у віру, а молитва стає переможною піснею. Для мене вибір очевидний. Це актуально, це глибоко і це по-справжньому про нас. ✨🇺🇦 https://www.youtube.com/watch?v=lExpRPwxX_E&t=3s