#історія #події Дипломатичний «Blitz» 1992 року. 17 січня 1992 року відбулася подія, яку можна назвати офіційним початком виходу України з тіні «старшого брата» на європейську авансцену: Україна та Німеччина встановили повноцінні дипломатичні відносини. Це був момент, коли Берлін, зазвичай обережний та схильний до нескінченних консультацій, вирішив діяти рішуче, визнавши, що нова геополітична реальність — це не марево, а цілком відчутний факт. 🇩🇪🤝🇺🇦 Іронія ситуації полягала в тому, що Німеччина, яка десятиліттями вибудовувала свою «східну політику» через москву, раптом виявила, що в Києві теж є з ким розмовляти. Буквально за кілька тижнів до цього, у грудні 1991-го, німецьке керівництво ще зважувало ризики, але вже 17 січня підписані папери перетворили вчорашню «радянську провінцію» на повноправного партнера. Німеччина стала першою країною «Великої сімки», яка не просто висловила «глибоку стурбованість» чи симпатію, а відкрила в Києві перше серед західних держав повноцінне посольство. 🏛️📜 Сама атмосфера тих днів нагадувала дипломатичний стартап. Перше німецьке представництво, що виросло з консульства 1989 року, починалося ледь не з одного письмового столу та кількох стільців. Проте амбіції були куди масштабнішими. Для України це було визнання її суб'єктності одним із головних локомотивів Європи. Для Німеччини — спроба назавжди закрити похмурі сторінки спільної історії XX століття через нове партнерство. 🏗️✨ Звісно, не обійшлося без скепсису: багато хто в Бонні (тодішній столиці ФРН) все ще озирався на те, що скаже росія. Але юридичний факт 17 січня став точкою неповернення. Саме тоді було закладено фундамент того складного, іноді надто повільного, але стратегічно неминучого діалогу, який сьогодні визначає безпеку всього континенту. Україна перестала бути «об’єктом» німецької політики і почала болісний шлях до того, щоб стати її повноцінним гравцем. 🛡️🇪🇺