#історія #цікаве Шприц: Ін'єкція прогресу в м'яке місце людства 💉 Сьогодні ми сприймаємо цей тонкий пластиковий девайс як щось буденне (хоча й трохи нервуюче), але шлях до сучасного шприца був сповнений істинно готичних експериментів. Почнемо з того, що сама ідея «впорснути щось усередину» спочатку реалізовувалася через... клізми. Так-так, античні медики вважали, що це найкоротший шлях до одужання. Перші прототипи шприців нагадували зброю для тортур. Гіппократ намагався вводити ліки за допомогою порожнистої трубки з прикріпленим міхуром свині. Виглядало це епічно, але точність дозування прагнула до нуля. Потім настала епоха великих відкриттів, коли у XVII столітті Крістофер Рен (той самий, що відбудував собор Святого Павла в Лондоні) вирішив, що собакам теж потрібні внутрішньовенні ін'єкції. Замість голок він використовував пташине пір'я. Результати були неоднозначними, але наука вимагала жертв. 🦆 Справжній прорив стався лише у 1853 році, коли шотландець Олександр Вуд та француз Шарль Правас незалежно один від одного сконструювали шприц із голкою, яка була достатньо тонкою, щоб проколоти шкіру, не викликаючи у пацієнта бажання негайно емігрувати на інший континент. Голки були багаторазовими, їх кип'ятили, гострили (іноді об камінь!), а шприци виготовляли зі скла та металу. Справжній стімпанк у кабінеті лікаря! ⚙️ Епоха пластику та одноразовості прийшла лише в середині XX століття, врятувавши світ від черг на заточування голок та перехресних інфекцій. Сьогодні шприц — це тріумф стерильності та математичної точності, який щодня рятує мільйони життів, нагадуючи нам, що іноді короткий укол — це єдиний шлях до великого одужання.