Українська
English
#історія #події
Скриня зі скарбами людства: Як Британський музей відчинив двері у вічність 🏛️🌍
Уявіть собі Лондон 15 січня 1759 року. Вулиці заповнені екіпажами, а в повітрі витає запах вугільного диму та аристократичної цікавості. Саме цього дня в елегантному особняку Монтегю-хаус відбулася подія, що змінила наше уявлення про культуру: вперше для публіки відкрився Британський музей. Це був перший у світі національний публічний музей, який належав не королю чи церкві, а всьому народу (ну, принаймні тій його частині, що мала пристойний вигляд). 🎩✨
Все почалося з одного дуже допитливого лікаря — сера Ганса Слоуна. За своє життя він назбирав понад 71 тисячу експонатів: від засушених рослин і рідкісних книг до античних монет і дивних ідолів. У своєму заповіті він запропонував цю «купу багатства» державі за символічну суму. Парламент почухав потилицю, провів лотерею (так, музей фінансували азартні ігри!), і вуаля — національна скарбниця готова. 🎰🏺
Ось кілька нюансів тогочасного «музейного етикету», які сьогодні здаються дикими:
Вхід за записом: Ви не могли просто зайти з вулиці. Потрібно було подати письмову заяву, дочекатися схвалення і отримати квиток на певну годину. Музейники боялися «неконтрольованого натовпу», тому пускали лише 15 осіб на годину. 📝🕰️
Екскурсія-спринт: Гід проводив відвідувачів залами так швидко, що роздивитися єгипетську мумію чи грецьку вазу було майже неможливо. Люди скаржилися, що їх «проганяють крізь знання, як крізь стрій».
Музей «усього»: Тоді під одним дахом сусідили скелети динозаврів, середньовічні рукописи та етнографічні маски. Це був такий собі інтелектуальний вінегрет, який згодом розділили на окремі установи (наприклад, Природничий музей). 🦖📜
З часом Британський музей перетворився на справжню «імперію знань». Саме тут зберігається Розетський камінь, завдяки якому ми навчилися читати ієрогліфи, та мармури Парфенона. Сьогодні це місце, де можна здійснити навколосвітню подорож за кілька годин, не виходячи з будівлі.
Британський музей навчив світ головному: історія — це не приватна власність, а спільний спадок. І хоча дискусії про те, чи варто повернути деякі експонати на батьківщину, не вщухають досі, 15 січня назавжди залишиться днем, коли знання перестали бути привілеєм обраних. 🏛️🗝️
Скриня зі скарбами людства: Як Британський музей відчинив двері у вічність 🏛️🌍
Уявіть собі Лондон 15 січня 1759 року. Вулиці заповнені екіпажами, а в повітрі витає запах вугільного диму та аристократичної цікавості. Саме цього дня в елегантному особняку Монтегю-хаус відбулася подія, що змінила наше уявлення про культуру: вперше для публіки відкрився Британський музей. Це був перший у світі національний публічний музей, який належав не королю чи церкві, а всьому народу (ну, принаймні тій його частині, що мала пристойний вигляд). 🎩✨
Все почалося з одного дуже допитливого лікаря — сера Ганса Слоуна. За своє життя він назбирав понад 71 тисячу експонатів: від засушених рослин і рідкісних книг до античних монет і дивних ідолів. У своєму заповіті він запропонував цю «купу багатства» державі за символічну суму. Парламент почухав потилицю, провів лотерею (так, музей фінансували азартні ігри!), і вуаля — національна скарбниця готова. 🎰🏺
Ось кілька нюансів тогочасного «музейного етикету», які сьогодні здаються дикими:
Вхід за записом: Ви не могли просто зайти з вулиці. Потрібно було подати письмову заяву, дочекатися схвалення і отримати квиток на певну годину. Музейники боялися «неконтрольованого натовпу», тому пускали лише 15 осіб на годину. 📝🕰️
Екскурсія-спринт: Гід проводив відвідувачів залами так швидко, що роздивитися єгипетську мумію чи грецьку вазу було майже неможливо. Люди скаржилися, що їх «проганяють крізь знання, як крізь стрій».
Музей «усього»: Тоді під одним дахом сусідили скелети динозаврів, середньовічні рукописи та етнографічні маски. Це був такий собі інтелектуальний вінегрет, який згодом розділили на окремі установи (наприклад, Природничий музей). 🦖📜
З часом Британський музей перетворився на справжню «імперію знань». Саме тут зберігається Розетський камінь, завдяки якому ми навчилися читати ієрогліфи, та мармури Парфенона. Сьогодні це місце, де можна здійснити навколосвітню подорож за кілька годин, не виходячи з будівлі.
Британський музей навчив світ головному: історія — це не приватна власність, а спільний спадок. І хоча дискусії про те, чи варто повернути деякі експонати на батьківщину, не вщухають досі, 15 січня назавжди залишиться днем, коли знання перестали бути привілеєм обраних. 🏛️🗝️
#історія #події
Скриня зі скарбами людства: Як Британський музей відчинив двері у вічність 🏛️🌍
Уявіть собі Лондон 15 січня 1759 року. Вулиці заповнені екіпажами, а в повітрі витає запах вугільного диму та аристократичної цікавості. Саме цього дня в елегантному особняку Монтегю-хаус відбулася подія, що змінила наше уявлення про культуру: вперше для публіки відкрився Британський музей. Це був перший у світі національний публічний музей, який належав не королю чи церкві, а всьому народу (ну, принаймні тій його частині, що мала пристойний вигляд). 🎩✨
Все почалося з одного дуже допитливого лікаря — сера Ганса Слоуна. За своє життя він назбирав понад 71 тисячу експонатів: від засушених рослин і рідкісних книг до античних монет і дивних ідолів. У своєму заповіті він запропонував цю «купу багатства» державі за символічну суму. Парламент почухав потилицю, провів лотерею (так, музей фінансували азартні ігри!), і вуаля — національна скарбниця готова. 🎰🏺
Ось кілька нюансів тогочасного «музейного етикету», які сьогодні здаються дикими:
Вхід за записом: Ви не могли просто зайти з вулиці. Потрібно було подати письмову заяву, дочекатися схвалення і отримати квиток на певну годину. Музейники боялися «неконтрольованого натовпу», тому пускали лише 15 осіб на годину. 📝🕰️
Екскурсія-спринт: Гід проводив відвідувачів залами так швидко, що роздивитися єгипетську мумію чи грецьку вазу було майже неможливо. Люди скаржилися, що їх «проганяють крізь знання, як крізь стрій».
Музей «усього»: Тоді під одним дахом сусідили скелети динозаврів, середньовічні рукописи та етнографічні маски. Це був такий собі інтелектуальний вінегрет, який згодом розділили на окремі установи (наприклад, Природничий музей). 🦖📜
З часом Британський музей перетворився на справжню «імперію знань». Саме тут зберігається Розетський камінь, завдяки якому ми навчилися читати ієрогліфи, та мармури Парфенона. Сьогодні це місце, де можна здійснити навколосвітню подорож за кілька годин, не виходячи з будівлі.
Британський музей навчив світ головному: історія — це не приватна власність, а спільний спадок. І хоча дискусії про те, чи варто повернути деякі експонати на батьківщину, не вщухають досі, 15 січня назавжди залишиться днем, коли знання перестали бути привілеєм обраних. 🏛️🗝️
29переглядів