ГНИЛИЙ ОРКОСТАН

Війною спа́лені будинки,
По всій країні – дим, вогонь.
Та хто засу́дить тії вчинки,
Зло сатанинських тих пого́нь?

Видніють згарища усюди,
Де бу́ли се́ла і міста́,
Щоденно гинуть наші люди,
Не мовлять слово їх вуста.

Де бу́ло все – стають руїни,
Від болю стогне вся земля,
Летять снаряди, рвуться міни,
Все – справа вбивці-москаля.

Ракети ворог запускає,
І дрони теж на нас летять,
Життя потвора забирає,
Усім, чим можуть, тим гатять.

Міста́ і се́ла, мов примари,
Де зупинилося життя,
Жахливі там були́ удари,
Постійне кровопролиття.

Ордою спалені будинки,
В яких колись було́ життя,
Його забрали і в дитинки
Ординські покидьки-сміття.

Минуть роки́, та біль не вщухне,
Боліти бу́де і колись,
Та й оркостан гнилий той рухне
За те, що нас вбивать взяли́сь.

26.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 972051