ПРОЗОРА НІЧ

Коли ніч опускає на місто тумани
Й своїм кольором синім стискає простори,
Я прослухую думи людей негуманних
Й намагаюсь мовчати, де правда говорить.

А спочатку здавалось, що світ був не хворий,
Тільки тінь показала всю правду на лицях.
Голоси упирались у темряву хором
І страхи проростали в холодних зіницях.

В кульмінації ночі у кожній столиці
Синій колір розкрився немов стара скриня.
Там не темінь була, а маленька світлиця
І дрімота, в якій визріває прозріння.

Опівнічно-синявий — насправді прозорий,
Бо і темрява вчить: світло має свій корінь.

Мирослав Манюк
09.01.2026
#спенсеревський_сонет
ПРОЗОРА НІЧ Коли ніч опускає на місто тумани Й своїм кольором синім стискає простори, Я прослухую думи людей негуманних Й намагаюсь мовчати, де правда говорить. А спочатку здавалось, що світ був не хворий, Тільки тінь показала всю правду на лицях. Голоси упирались у темряву хором І страхи проростали в холодних зіницях. В кульмінації ночі у кожній столиці Синій колір розкрився немов стара скриня. Там не темінь була, а маленька світлиця І дрімота, в якій визріває прозріння. Опівнічно-синявий — насправді прозорий, Бо і темрява вчить: світло має свій корінь. Мирослав Манюк 09.01.2026 #спенсеревський_сонет
Like
1
87переглядів