ЖАХЛИВІ СНИ

Вві сни ракети бачу, що летять,
А інші – їдуть я́кось по дорозі.
Куди ж вони намірені влуча́ть?
То скільки нам ще жити у тривозі?

Одні летять – вогонь з хвоста пала,
А інші – дуже низько пролітають,
Влучають в ціль, летять, немов стріла,
І ви́рви після себе скрізь лишають.

І знов ракети, знов вони летять.
Яка ж потвора всіх їх запускає?
Й не знаємо де влу́чать й що чекать,
Хоч ППО частину їх збиває.

І знову ніч, і знову сон страшний,
І знов ракети й золоте колосся,
Ще й аромат від жита запашний…
Й вві сні жахіття бачить довело́ся.

Й зелене жито, наче та стіна,
Та й жоднеє стебло ніде́ не впало.
Чому́ нас не минула ця війна?
Нелі́чено людей уже упало.

І соняхи жовтіють на полях,
Й там їздять танки, наче по дорозі…
Такі жахіття бачу навіть в снах,
Вкраїна-ненька і вві сні в облозі.

Реальність я побачила й вві сні,
І що не сон – то скрізь ракети й танки,
Часи ми проживаємо страшні…
Важкі і дні, і ночі, і світанки.

23.04.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 952942