#історія #цікаве Краса, що витискає дух: Тріумф та тортури корсета. Якщо ви вважаєте, що сучасні стандарти краси надто суворі, ласкаво просимо в епоху, коли жіноча талія мала бути не ширшою за шию її кавалера. Корсет — це не просто елемент гардероба, це справжній архітектурний проєкт, покликаний перетворити живе тіло на витончену порцелянову статуетку. ⏳ Спочатку, у XVI столітті, корсети робили з китового вуса, дерева і навіть металу. Катерина Медічі, яка зналася на жорстких методах управління, запровадила моду на талію об’ємом у 13 дюймів (близько 33 см). Це був справжній "іспанський сарказм" над анатомією: ребра стискалися, дихання ставало поверхневим, а внутрішні органи змушені були шукати собі нове місце проживання десь у районі таза. Не дивно, що вікторіанські панянки так часто непритомніли — вони просто не могли вдихнути достатньо кисню, щоб підтримувати бесіду про поезію. 🌬️ Дотепно, що затягування шнурівки було колективною розвагою: покоївки впиралися коліном у спину господині, наче намагалися закрити переповнену валізу перед відпусткою. Але корсет мав і соціальну місію. Він був символом "високої моралі": жінка, яка не носила корсет, вважалася "розпущеною" (loose woman) — і це було пряме відсилання до незатягнутої шнурівки. Моральність тоді вимірювалася кількістю шарів китового вуса. 🐋 У XIX столітті лікарі почали бити на сполох, малюючи жахливі картинки деформованих печінок, проте мода була невблаганною. Тільки поява велосипеда та емансипація змогли трохи послабити ці лещата. Остаточний удар завдав Поль Пуаре, який на початку XX століття вигукнув: "Я оголосив війну корсету!". Жінки нарешті змогли видихнути (у прямому сенсі), хоча деякі з них ще довго відчували фантомне стискання на ребрах. 👗 Сьогодні корсет повернувся як символ впевненості та провокації, але, на щастя, тепер він дозволяє нам не лише виглядати ефектно, а й вечеряти без ризику для життя. Бо справжня краса все ж таки потребує кисню. 💃