СКОЛИХНУЛИ СВІТ

Катюги, убивці, рашисти смердючі,
За що ж ви людей повбивали у Бучі,
В Гостомелі, Ворзелі, ще й в Ірпіні
В цій клятій ганебній рашистській війні?

Іванків, Макарів ви теж не минули
І звірствами, орки, ви світ сколихнули.
Ці звірства, потво́ри, із рук не зійду́ть
І миті розпла́ти, ординці, прийду́ть!

Знущалися теж над людьми в Бородя́нці
Ординці, рашисти, скоти́-голодранці,
Ще й в Сто́янці мі́сиво бу́ло з людей,
І нам не злічити одразу смертей.

За що ж ви, убивці, людей катували?
За що ви невинних дітей повбивали?
Ви з планами цими прийшли із рашні?
Присягу яку склали ви сатані?

За що в цих містах ви людей убивали,
А потім ще й танками їх пресували?
Чи може це тактика ваших боїв?
Це так воювати упир повелів?

Потвори нікчемні, убивці, катюги,
За що над людьми влаштували наруги?
Чом в кожного з них ви забрали життя?
Ніко́ли таке не піде́ в забуття!

Знущались в підвалах, вбивали звіряче,
Раділи від того, що крихітка плаче.
Ви – нелюди-вбивці з своїм упире́м!
Ми кожну мерзоту-убивцю знайде́м!

За що ви дівчат і жінок ґвалтували?
За що ви такого їм болю завда́ли?
Ще й навіть вбивали невинних тварин
І змусили пити гіркий нас полин.

Вбивали усіх, навіть тих, хто лежачі,
Зазнали й вони катування звірячі.
Яку ж вам загрозу ці люди несли́?
Це втіху таку ви, потво́ри, знайшли?

Ще й жертвам свої́м вбивці руки зв’язали,
Знущались катюги, тоді – розстріляли.
Взяли́сь мінувати вже мертві тіла́…
З рашистською по́ганню смерть надійшла.

Вбивали усіх, кого бачили звірі,
Сліди катування в загиблих на тілі,
У муках страшних кожен з них помирав,
А дехто із жертв у вогні́ ще й палав.

Метою було́ від життя їх звільнити?
Та хто ж дав вказівки ці звірства чинити?
Вам в пеклі горіти вовіки-віків!
Ніку́ди не зникне цей біль наш і гнів!

Убивці смердючі, тварюки- рашисти,
Мерзота, потво́ри, ординські фашисти!
Госпо́дь допоможе нам ви́тримать все,
І кару рашистська орда понесе́!

04.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022