ТРИВОЖНА НІЧ

Ось знову ніч, тривожна ніч
У битві з ворогами,
Ми не змикаєм зовсім віч,
Усі ми з молитва́ми.

Підступний ворог теж не спить
І нищить Україну.
В молитві просим зупини́ть,
І врятувать Вкраїну.

В молитві діти і старі,
І немічні, і хворі...
Ракети знову угорі,
І мерехтять вже й зо́рі.

Ворожі літаки летять,
У них мета єдина:
Безжально все підряд бомбля́ть,
Мішень їх -Україна.

А інші орки на землі́
З кордонів підступають.
Вони і в місті, і в селі
В усіх підряд стріляють.

Та мужньо воїни стоять,
Тримають оборону,
Ординці і в вогні горять,
Набравши так розгону.

Ось тиші мить, коротка мить,
І знову в нас тривога,
Від пострілів усе дзвенить.
Надія лиш на Бога.

А ми в молитві дальше всі,
І страх є, і - надія...
Чому́ в орди нема душі́?
Страшна у них затія.

Душі́ у па́скуді нема,
Ні мізків, ані се́рця,
Таке з катюгами всіма.
До нас з них кожен вдерся.

Та ми в молитві і за них,
Щоб врешті схаменулись,
Щоб вибух, залп і постріл стих,
У рашу щоб вернулись.

В домівки, щоб вернулись ми
Із укриттів, підвалів,
Вцілілі з сво́їми дітьми́.
Дістали всіх з завалів.

Такою кожна наша ніч:
Молитва, біль і сльози,
Де з ворогом ми віч-на-віч...
Над нами зглянься, Боже!

20.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022