ЧОРНА НИТКА Й ЧОРНЕ ПОЛОТНО

Чорна нитка й чорне полотно…
Мама вишиває вишиванку.
Дивиться старенька у вікно
Й плаче все вона безперестанку.

Чорна нитка й чорне полотно,
Хрестик так за хрестиком лягає.
Син загинув на війні давно,
Мама гірко сльо́зи проливає.

Чорна нитка й чорне полотно,
А червону ненька вже не ві́зьме,
Бо життя – тернистеє рядно…
Миється тепер вона лиш слі́зьми.

Чорна нитка й чорне полотно,
Краплі крові бачаться в узорі.
Будь же ти проклятая, війно!
Кров'ю налили́ся небо й зо́рі.

Чорна нитка й чорне полотно…
Син давно лежить уже в могилі.
Горе… Чом ввірвалося воно?
Втрату пережити цю не в силі.

Чорна нитка й чорне полотно…
Мріяла червоним вишивати.
Млин змолов лиш чорнеє зерно…
В чорному вік мусить доживати.

19.05.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021