#дати #свята Коли сонце завмирає у найнижчій точці небосхилу, а ніч стає найдовшою в році, приходить Йоль — одне з найдавніших і найважливіших свят людства. Для давніх германців, скандинавів та багатьох інших народів Європи ці дні були часом великого переходу від темряви до світла, коли стара назва року вмирає, а нове сонце готується до свого народження 🪵. Традиції Йоля наповнені магією та глибоким символізмом. Головним атрибутом було йольське поліно, яке вибирали заздалегідь і спалювали у вогнищі протягом дванадцяти ночей. Попіл від нього вважався оберегом, що захищав дім від лиха. Саме з Йоля до нас прийшли знайомі образи: вічнозелена ялинка як символ невмирущого життя, яскраві вінки та звичай обмінюватися подарунками, що згодом органічно вплелися у християнське Різдво 🌲. Цей період вважався часом, коли межа між світами стає тонкою. Люди вірили, що духи предків повертаються до своїх осель, а Дике Полювання на чолі з Одіном проноситься нічним небом. Тому Йоль був часом великих бенкетів, пісень та гучних святкувань — так люди відганяли темні сили та закликали весну й родючість. Це було свято роду, де за одним столом збиралися живі та згадувалися ті, хто пішов у засвіти ✨. Сьогодні Йоль переживає справжнє відродження. Для багатьох це час зупинитися серед зимової метушні, запалити свічки, відчути зв'язок із природою та власним корінням. Це нагадування про те, що навіть після найтемнішої та найхолоднішої ночі сонце обов’язково повернеться, приносячи з собою надію та нове життя 🌑🌕.