МАСОВАНА АТАКА

Масована атака терористів,
Будинки житлові в нас у вогні,
Потвори ці страшніші від фашистів,
Богами себе чують у війні.

Масована атака по Вкраїні,
Поранені і забрані життя,
І згарища усюди, і руїни…
Це все зробило іродське сміття.

І Київ, і Одеса, й Запоріжжя,
Долина, і Дрогобич, й красень Львів,
І Харків, що у ворога – підніжжя,
Та ще й Дніпро, який вогнем зацвів.

Під вибухами й Сміла опинилась,
Руйнації страшні там відбулись,
Невинна кров на землю там поли́лась…
Ось на таке потвори спромоглись.

І Конотоп палає смолоскипом:
Будинки на прицілі житлові.
Ми з болем в серці, у сльозах, зі скрипом…
Біду нам творять кляті москалі.

А скільки сіл, і селищ, і містечок?
Куди летів той мотлох від орди?
Невже це сліз і горя не вершечок?
Невже не крапка болю і бід́и?

Невже хода ворожа буде вічна?
Невже ніщо потвор цих не приспить?
В нас доленька, як бачимо, трагічна,
Немає й гадки ворог відступить.

Міста у нас палають, гинуть люди,
Летять на нас ракети з болотів,
Біду нам чинить мотлох цей усюди,
Нас знищити потвора захотів.

З лиця землі́ стирає нас ординець,
Змітає все потвора на шляху,
Для нього лютий ворог – українець.
Цей не́люд потопає у гріху.

Та гріх його ні трішки не лякає,
Радіє супостат усім смертям,
Ніхто й ніщо його не зупиняє…
Й чим далі, тим страшніше жити нам.

29.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1001893






МАСОВАНА АТАКА Масована атака терористів, Будинки житлові в нас у вогні, Потвори ці страшніші від фашистів, Богами себе чують у війні. Масована атака по Вкраїні, Поранені і забрані життя, І згарища усюди, і руїни… Це все зробило іродське сміття. І Київ, і Одеса, й Запоріжжя, Долина, і Дрогобич, й красень Львів, І Харків, що у ворога – підніжжя, Та ще й Дніпро, який вогнем зацвів. Під вибухами й Сміла опинилась, Руйнації страшні там відбулись, Невинна кров на землю там поли́лась… Ось на таке потвори спромоглись. І Конотоп палає смолоскипом: Будинки на прицілі житлові. Ми з болем в серці, у сльозах, зі скрипом… Біду нам творять кляті москалі. А скільки сіл, і селищ, і містечок? Куди летів той мотлох від орди? Невже це сліз і горя не вершечок? Невже не крапка болю і бід́и? Невже хода ворожа буде вічна? Невже ніщо потвор цих не приспить? В нас доленька, як бачимо, трагічна, Немає й гадки ворог відступить. Міста у нас палають, гинуть люди, Летять на нас ракети з болотів, Біду нам чинить мотлох цей усюди, Нас знищити потвора захотів. З лиця землі́ стирає нас ординець, Змітає все потвора на шляху, Для нього лютий ворог – українець. Цей не́люд потопає у гріху. Та гріх його ні трішки не лякає, Радіє супостат усім смертям, Ніхто й ніщо його не зупиняє… Й чим далі, тим страшніше жити нам. 29.12.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 1001893
23переглядів