ЖУРБОЮ ОПОВИТІ

Журбою оповитий не один,
Ми ворогу не будемо прощати,
Поліг за Україну батько й син,
Чорніє з горя і дружина й мати.

Поліг за Україну батько й син,
І серце рветься в шмаття від розпуки,
Життя стає гірке, немов полин,
Від вічної болючої розлуки.

Життя стає гірке, немов полин,
Не можна вже його підсолодити,
Хоч навіть і мине років той плин,
В сльозах ми руки бу́демо зводи́ти.

Хоч навіть і мине років той плин,
Але відлуння горя не минеться,
Не змеле смуток і життєвий млин,
То ж жити з ним довічно доведе́ться.

Не змеле смуток і життєвий млин,
В життєвій чаші буде біль наза́вжди,
Лиш очі споглядатимуть з світлин,
Хоч він живим усім всміхатись мав би.

Лиш очі споглядатимуть з світлин,
І ні до ко́го вже не скаже сло́ва,
Так без упину йтиме часоплин,
Завершена наза́вжди вся промова.

19.11.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 999354