Українська
English
#історія #події
17 ГРУДНЯ 2010: ПОСТРІЛ, ЩО НЕ ПРОЛУНАВ, АЛЕ СКОЛИХНУВ СВІТ.
Цього дня у невеликому туніському місті Сіді-Бузід сталася трагедія, яка стала іскрою для наймасштабнішої хвилі протестів у сучасній історії Близького Сходу та Північної Африки — явища, що отримало назву «Арабська весна».
Трагедія Мохаммеда Буазізі
26-річний Мохаммед Буазізі був звичайним вуличним торговцем овочами, який намагався прогодувати свою велику родину. Проте він не мав офіційного дозволу на торгівлю, що робило його постійною мішенню для корумпованої поліції.
Вранці 17 грудня поліцейські вчергове конфіскували його товар і ваги, а за свідченнями очевидців, жінка-офіцер ще й публічно принизила та вдарила його. Спроби Мохаммеда домогтися справедливості в мерії були марними — його навіть не захотіли вислухати. На знак відчаю та протесту проти безправ'я Буазізі облився пальним і підпалив себе прямо перед будівлею місцевої адміністрації.
Його вчинок став символом болю цілого покоління, яке потерпало від безробіття, бідності та диктатури.
Від іскри до полум'я
Звістка про самоспалення Буазізі миттєво поширилася через соціальні мережі. Вже ввечері 17 грудня в Сіді-Бузід почалися перші протести. Люди вийшли на вулиці під гаслами гідності, свободи та боротьби з корупцією.
Протести швидко перетворилися на справжню революцію:
Туніс: Вже за місяць, 14 січня 2011 року, президент Зін аль-Абідін бен Алі, який правив країною 23 роки, був змушений втекти з країни. Ця подія отримала назву «Жасминова революція».
Ефект доміно: Приклад Тунісу надихнув народи інших країн. Масові протести спалахнули в Єгипті (падіння режиму Хосні Мубарака), Лівії (повалення Муаммара Каддафі), Ємені, Бахрейні та Сирії.
Наслідки та сучасність
«Арабська весна» мала неоднозначні результати. У деяких країнах вона призвела до демократичних реформ (Туніс), в інших — до затяжних і кривавих громадянських воєн (Сирія, Лівія, Ємен) та дестабілізації регіону.
Проте 17 грудня 2010 року назавжди залишиться датою, коли звичайна людина своїм відчайдушним кроком змусила мільйони людей повірити, що вони мають силу змінити долю своїх країн і вимагати поваги до своєї гідності.
17 ГРУДНЯ 2010: ПОСТРІЛ, ЩО НЕ ПРОЛУНАВ, АЛЕ СКОЛИХНУВ СВІТ.
Цього дня у невеликому туніському місті Сіді-Бузід сталася трагедія, яка стала іскрою для наймасштабнішої хвилі протестів у сучасній історії Близького Сходу та Північної Африки — явища, що отримало назву «Арабська весна».
Трагедія Мохаммеда Буазізі
26-річний Мохаммед Буазізі був звичайним вуличним торговцем овочами, який намагався прогодувати свою велику родину. Проте він не мав офіційного дозволу на торгівлю, що робило його постійною мішенню для корумпованої поліції.
Вранці 17 грудня поліцейські вчергове конфіскували його товар і ваги, а за свідченнями очевидців, жінка-офіцер ще й публічно принизила та вдарила його. Спроби Мохаммеда домогтися справедливості в мерії були марними — його навіть не захотіли вислухати. На знак відчаю та протесту проти безправ'я Буазізі облився пальним і підпалив себе прямо перед будівлею місцевої адміністрації.
Його вчинок став символом болю цілого покоління, яке потерпало від безробіття, бідності та диктатури.
Від іскри до полум'я
Звістка про самоспалення Буазізі миттєво поширилася через соціальні мережі. Вже ввечері 17 грудня в Сіді-Бузід почалися перші протести. Люди вийшли на вулиці під гаслами гідності, свободи та боротьби з корупцією.
Протести швидко перетворилися на справжню революцію:
Туніс: Вже за місяць, 14 січня 2011 року, президент Зін аль-Абідін бен Алі, який правив країною 23 роки, був змушений втекти з країни. Ця подія отримала назву «Жасминова революція».
Ефект доміно: Приклад Тунісу надихнув народи інших країн. Масові протести спалахнули в Єгипті (падіння режиму Хосні Мубарака), Лівії (повалення Муаммара Каддафі), Ємені, Бахрейні та Сирії.
Наслідки та сучасність
«Арабська весна» мала неоднозначні результати. У деяких країнах вона призвела до демократичних реформ (Туніс), в інших — до затяжних і кривавих громадянських воєн (Сирія, Лівія, Ємен) та дестабілізації регіону.
Проте 17 грудня 2010 року назавжди залишиться датою, коли звичайна людина своїм відчайдушним кроком змусила мільйони людей повірити, що вони мають силу змінити долю своїх країн і вимагати поваги до своєї гідності.
#історія #події
17 ГРУДНЯ 2010: ПОСТРІЛ, ЩО НЕ ПРОЛУНАВ, АЛЕ СКОЛИХНУВ СВІТ.
Цього дня у невеликому туніському місті Сіді-Бузід сталася трагедія, яка стала іскрою для наймасштабнішої хвилі протестів у сучасній історії Близького Сходу та Північної Африки — явища, що отримало назву «Арабська весна».
Трагедія Мохаммеда Буазізі
26-річний Мохаммед Буазізі був звичайним вуличним торговцем овочами, який намагався прогодувати свою велику родину. Проте він не мав офіційного дозволу на торгівлю, що робило його постійною мішенню для корумпованої поліції.
Вранці 17 грудня поліцейські вчергове конфіскували його товар і ваги, а за свідченнями очевидців, жінка-офіцер ще й публічно принизила та вдарила його. Спроби Мохаммеда домогтися справедливості в мерії були марними — його навіть не захотіли вислухати. На знак відчаю та протесту проти безправ'я Буазізі облився пальним і підпалив себе прямо перед будівлею місцевої адміністрації.
Його вчинок став символом болю цілого покоління, яке потерпало від безробіття, бідності та диктатури.
Від іскри до полум'я
Звістка про самоспалення Буазізі миттєво поширилася через соціальні мережі. Вже ввечері 17 грудня в Сіді-Бузід почалися перші протести. Люди вийшли на вулиці під гаслами гідності, свободи та боротьби з корупцією.
Протести швидко перетворилися на справжню революцію:
Туніс: Вже за місяць, 14 січня 2011 року, президент Зін аль-Абідін бен Алі, який правив країною 23 роки, був змушений втекти з країни. Ця подія отримала назву «Жасминова революція».
Ефект доміно: Приклад Тунісу надихнув народи інших країн. Масові протести спалахнули в Єгипті (падіння режиму Хосні Мубарака), Лівії (повалення Муаммара Каддафі), Ємені, Бахрейні та Сирії.
Наслідки та сучасність
«Арабська весна» мала неоднозначні результати. У деяких країнах вона призвела до демократичних реформ (Туніс), в інших — до затяжних і кривавих громадянських воєн (Сирія, Лівія, Ємен) та дестабілізації регіону.
Проте 17 грудня 2010 року назавжди залишиться датою, коли звичайна людина своїм відчайдушним кроком змусила мільйони людей повірити, що вони мають силу змінити долю своїх країн і вимагати поваги до своєї гідності.
56переглядів