Українська
English
#історія #події
⚔️ Після Кумейків: Відступ Павла Павлюка та фінал повстання 1637 року.
Подія 10 грудня 1637 року не була кульмінацією, але стала трагічним епілогом великого козацького повстання під проводом Павла Бута (Павлюка). Цей день та наступні дні ознаменували завершення спроби козацтва відстояти свої права та вольності проти Речі Посполитої.
💥 Битва, що вирішила долю
Ключова подія, яка призвела до відступу, сталася 6 (16) грудня 1637 року під Кумейками (нині Черкаська область).
Сили: Козацькі війська Павла Павлюка та Карпа Скидана (близько 10–12 тисяч осіб, включаючи селян-повстанців) зійшлися з регулярною армією Речі Посполитої під командуванням великого коронного гетьмана Миколи Потоцького.
Результат: Незважаючи на героїчний опір і високі втрати поляків, військо Потоцького, яке мало перевагу в артилерії та дисципліні, завдало козакам поразки. Павлюк був змушений відступити.
🏃 Відступ і здача
Після битви розбиті сили козаків почали відхід на південь, до містечка Боровиця (на південний схід від Чигирина).
Протягом 8–10 грудня 1637 року, під час цього важкого відступу, загони Потоцького переслідували козаків і брали їх у щільну облогу. Залишки повстанців опинилися у критичному становищі: вичерпалися запаси, моральний дух був низький.
10 (20) грудня (за новим стилем), після переговорів, козацька старшина, яка бажала зберегти реєстрове козацтво, фактично зрадила свого провідника. Вони видали Павла Павлюка та кількох його соратників коронному гетьману Потоцькому. В обмін на це Потоцький обіцяв амністію рядовим козакам.
⛓️ Наслідки та значення
Доля Павлюка: Гетьмана Павлюка було доправлено до Варшави, де його разом з іншими ватажками стратили у 1638 році.
Загальний наслідок: Повстання було жорстоко придушене, і вже у 1638 році сейм Речі Посполитої ухвалив так звані «Ординації Війська Запорозького». Цей документ різко обмежував козацькі права, скасовував виборність старшини та практично перетворював реєстрових козаків на найманих жовнірів на службі короля.
Повстання Павлюка, хоч і зазнало поразки, стало важливим етапом у боротьбі за українську автономію і засіяло зерна майбутньої Хмельниччини.
⚔️ Після Кумейків: Відступ Павла Павлюка та фінал повстання 1637 року.
Подія 10 грудня 1637 року не була кульмінацією, але стала трагічним епілогом великого козацького повстання під проводом Павла Бута (Павлюка). Цей день та наступні дні ознаменували завершення спроби козацтва відстояти свої права та вольності проти Речі Посполитої.
💥 Битва, що вирішила долю
Ключова подія, яка призвела до відступу, сталася 6 (16) грудня 1637 року під Кумейками (нині Черкаська область).
Сили: Козацькі війська Павла Павлюка та Карпа Скидана (близько 10–12 тисяч осіб, включаючи селян-повстанців) зійшлися з регулярною армією Речі Посполитої під командуванням великого коронного гетьмана Миколи Потоцького.
Результат: Незважаючи на героїчний опір і високі втрати поляків, військо Потоцького, яке мало перевагу в артилерії та дисципліні, завдало козакам поразки. Павлюк був змушений відступити.
🏃 Відступ і здача
Після битви розбиті сили козаків почали відхід на південь, до містечка Боровиця (на південний схід від Чигирина).
Протягом 8–10 грудня 1637 року, під час цього важкого відступу, загони Потоцького переслідували козаків і брали їх у щільну облогу. Залишки повстанців опинилися у критичному становищі: вичерпалися запаси, моральний дух був низький.
10 (20) грудня (за новим стилем), після переговорів, козацька старшина, яка бажала зберегти реєстрове козацтво, фактично зрадила свого провідника. Вони видали Павла Павлюка та кількох його соратників коронному гетьману Потоцькому. В обмін на це Потоцький обіцяв амністію рядовим козакам.
⛓️ Наслідки та значення
Доля Павлюка: Гетьмана Павлюка було доправлено до Варшави, де його разом з іншими ватажками стратили у 1638 році.
Загальний наслідок: Повстання було жорстоко придушене, і вже у 1638 році сейм Речі Посполитої ухвалив так звані «Ординації Війська Запорозького». Цей документ різко обмежував козацькі права, скасовував виборність старшини та практично перетворював реєстрових козаків на найманих жовнірів на службі короля.
Повстання Павлюка, хоч і зазнало поразки, стало важливим етапом у боротьбі за українську автономію і засіяло зерна майбутньої Хмельниччини.
#історія #події
⚔️ Після Кумейків: Відступ Павла Павлюка та фінал повстання 1637 року.
Подія 10 грудня 1637 року не була кульмінацією, але стала трагічним епілогом великого козацького повстання під проводом Павла Бута (Павлюка). Цей день та наступні дні ознаменували завершення спроби козацтва відстояти свої права та вольності проти Речі Посполитої.
💥 Битва, що вирішила долю
Ключова подія, яка призвела до відступу, сталася 6 (16) грудня 1637 року під Кумейками (нині Черкаська область).
Сили: Козацькі війська Павла Павлюка та Карпа Скидана (близько 10–12 тисяч осіб, включаючи селян-повстанців) зійшлися з регулярною армією Речі Посполитої під командуванням великого коронного гетьмана Миколи Потоцького.
Результат: Незважаючи на героїчний опір і високі втрати поляків, військо Потоцького, яке мало перевагу в артилерії та дисципліні, завдало козакам поразки. Павлюк був змушений відступити.
🏃 Відступ і здача
Після битви розбиті сили козаків почали відхід на південь, до містечка Боровиця (на південний схід від Чигирина).
Протягом 8–10 грудня 1637 року, під час цього важкого відступу, загони Потоцького переслідували козаків і брали їх у щільну облогу. Залишки повстанців опинилися у критичному становищі: вичерпалися запаси, моральний дух був низький.
10 (20) грудня (за новим стилем), після переговорів, козацька старшина, яка бажала зберегти реєстрове козацтво, фактично зрадила свого провідника. Вони видали Павла Павлюка та кількох його соратників коронному гетьману Потоцькому. В обмін на це Потоцький обіцяв амністію рядовим козакам.
⛓️ Наслідки та значення
Доля Павлюка: Гетьмана Павлюка було доправлено до Варшави, де його разом з іншими ватажками стратили у 1638 році.
Загальний наслідок: Повстання було жорстоко придушене, і вже у 1638 році сейм Речі Посполитої ухвалив так звані «Ординації Війська Запорозького». Цей документ різко обмежував козацькі права, скасовував виборність старшини та практично перетворював реєстрових козаків на найманих жовнірів на службі короля.
Повстання Павлюка, хоч і зазнало поразки, стало важливим етапом у боротьбі за українську автономію і засіяло зерна майбутньої Хмельниччини.
31переглядів