Українська
English
#історія #події
📜 Вирок Епохи: Булла «Summis desiderantes affectibus» та початок «Полювання на відьом».
5 грудня 1484 року Папа Римський Інокентій VIII видав свою найвідомішу папську буллу «Summis desiderantes affectibus» («Прагнучи з найглибшим бажанням»). Цей документ, хоча і був спочатку спрямований на вирішення місцевих конфліктів у Німеччині, став юридичним та теологічним підґрунтям, що санкціонував і значно посилив масове «полювання на відьом» в Європі.
Контекст: Страх і Легітимізація
До кінця XV століття віра в магію, чаклунство та шкоду, заподіяну нею, була широко поширеною. Однак переслідування чаклунства часто залишалося справою місцевих світських або церковних судів, які не завжди були впевнені у правомірності своїх дій.
Булла Інокентія VIII була прямою відповіддю на прохання двох домініканських інквізиторів: Генріха Крамера та Якоба Шпренгера. Вони зіткнулися з опором з боку місцевих єпископів та духовенства у деяких регіонах Німеччини (зокрема в Майнці, Кельні та Зальцбурзі), які сумнівалися в існуванні організованого поклоніння дияволу та відмовлялися допомагати інквізиторам у переслідуваннях.
Зміст та Повноваження
«Summis desiderantes affectibus» надавала Крамеру та Шпренгеру беззастережне папське повноваження на переслідування осіб, які займаються чорною магією, чаклунством та єретичною діяльністю. Булла фактично:
Підтверджувала реальність чаклунства та єретичних змов із дияволом, що руйнувало сумніви скептиків.
Усувала будь-які юридичні перешкоди, які створювалися місцевими церковними установами для роботи інквізиторів.
Закликала світську владу надавати всю необхідну допомогу інквізиторам під загрозою церковного відлучення.
Цей документ вперше на такому високому рівні повністю легітимізував віру в організований диявольський культ, пов'язаний із чаклунством, що стало офіційною позицією Католицької Церкви.
Трагічний Наслідок: «Молот відьом»
Головним і найбільш руйнівним наслідком булли стала публікація у 1486–1487 роках книги, написаної переважно Генріхом Крамером, — «Malleus Maleficarum» (Молот відьом).
Крамер використав папську буллу як передмову до свого трактату, надавши йому небувалої ваги та авторитету. «Молот відьом» став найбільш впливовим і систематизованим посібником для інквізиторів, суддів та прокурорів, детально описуючи процедури виявлення, допиту (зокрема під тортурами) та покарання відьом.
Таким чином, булла «Summis desiderantes affectibus» перетворила місцеві забобони та поодинокі судові справи на інституціоналізований, систематичний терор, що охопив Європу на наступні два століття та призвів до страти десятків тисяч людей. Це був поворотний момент, що відокремив розрізнені випадки магії від державної та церковної програми масових переслідувань.
📜 Вирок Епохи: Булла «Summis desiderantes affectibus» та початок «Полювання на відьом».
5 грудня 1484 року Папа Римський Інокентій VIII видав свою найвідомішу папську буллу «Summis desiderantes affectibus» («Прагнучи з найглибшим бажанням»). Цей документ, хоча і був спочатку спрямований на вирішення місцевих конфліктів у Німеччині, став юридичним та теологічним підґрунтям, що санкціонував і значно посилив масове «полювання на відьом» в Європі.
Контекст: Страх і Легітимізація
До кінця XV століття віра в магію, чаклунство та шкоду, заподіяну нею, була широко поширеною. Однак переслідування чаклунства часто залишалося справою місцевих світських або церковних судів, які не завжди були впевнені у правомірності своїх дій.
Булла Інокентія VIII була прямою відповіддю на прохання двох домініканських інквізиторів: Генріха Крамера та Якоба Шпренгера. Вони зіткнулися з опором з боку місцевих єпископів та духовенства у деяких регіонах Німеччини (зокрема в Майнці, Кельні та Зальцбурзі), які сумнівалися в існуванні організованого поклоніння дияволу та відмовлялися допомагати інквізиторам у переслідуваннях.
Зміст та Повноваження
«Summis desiderantes affectibus» надавала Крамеру та Шпренгеру беззастережне папське повноваження на переслідування осіб, які займаються чорною магією, чаклунством та єретичною діяльністю. Булла фактично:
Підтверджувала реальність чаклунства та єретичних змов із дияволом, що руйнувало сумніви скептиків.
Усувала будь-які юридичні перешкоди, які створювалися місцевими церковними установами для роботи інквізиторів.
Закликала світську владу надавати всю необхідну допомогу інквізиторам під загрозою церковного відлучення.
Цей документ вперше на такому високому рівні повністю легітимізував віру в організований диявольський культ, пов'язаний із чаклунством, що стало офіційною позицією Католицької Церкви.
Трагічний Наслідок: «Молот відьом»
Головним і найбільш руйнівним наслідком булли стала публікація у 1486–1487 роках книги, написаної переважно Генріхом Крамером, — «Malleus Maleficarum» (Молот відьом).
Крамер використав папську буллу як передмову до свого трактату, надавши йому небувалої ваги та авторитету. «Молот відьом» став найбільш впливовим і систематизованим посібником для інквізиторів, суддів та прокурорів, детально описуючи процедури виявлення, допиту (зокрема під тортурами) та покарання відьом.
Таким чином, булла «Summis desiderantes affectibus» перетворила місцеві забобони та поодинокі судові справи на інституціоналізований, систематичний терор, що охопив Європу на наступні два століття та призвів до страти десятків тисяч людей. Це був поворотний момент, що відокремив розрізнені випадки магії від державної та церковної програми масових переслідувань.
#історія #події
📜 Вирок Епохи: Булла «Summis desiderantes affectibus» та початок «Полювання на відьом».
5 грудня 1484 року Папа Римський Інокентій VIII видав свою найвідомішу папську буллу «Summis desiderantes affectibus» («Прагнучи з найглибшим бажанням»). Цей документ, хоча і був спочатку спрямований на вирішення місцевих конфліктів у Німеччині, став юридичним та теологічним підґрунтям, що санкціонував і значно посилив масове «полювання на відьом» в Європі.
Контекст: Страх і Легітимізація
До кінця XV століття віра в магію, чаклунство та шкоду, заподіяну нею, була широко поширеною. Однак переслідування чаклунства часто залишалося справою місцевих світських або церковних судів, які не завжди були впевнені у правомірності своїх дій.
Булла Інокентія VIII була прямою відповіддю на прохання двох домініканських інквізиторів: Генріха Крамера та Якоба Шпренгера. Вони зіткнулися з опором з боку місцевих єпископів та духовенства у деяких регіонах Німеччини (зокрема в Майнці, Кельні та Зальцбурзі), які сумнівалися в існуванні організованого поклоніння дияволу та відмовлялися допомагати інквізиторам у переслідуваннях.
Зміст та Повноваження
«Summis desiderantes affectibus» надавала Крамеру та Шпренгеру беззастережне папське повноваження на переслідування осіб, які займаються чорною магією, чаклунством та єретичною діяльністю. Булла фактично:
Підтверджувала реальність чаклунства та єретичних змов із дияволом, що руйнувало сумніви скептиків.
Усувала будь-які юридичні перешкоди, які створювалися місцевими церковними установами для роботи інквізиторів.
Закликала світську владу надавати всю необхідну допомогу інквізиторам під загрозою церковного відлучення.
Цей документ вперше на такому високому рівні повністю легітимізував віру в організований диявольський культ, пов'язаний із чаклунством, що стало офіційною позицією Католицької Церкви.
Трагічний Наслідок: «Молот відьом»
Головним і найбільш руйнівним наслідком булли стала публікація у 1486–1487 роках книги, написаної переважно Генріхом Крамером, — «Malleus Maleficarum» (Молот відьом).
Крамер використав папську буллу як передмову до свого трактату, надавши йому небувалої ваги та авторитету. «Молот відьом» став найбільш впливовим і систематизованим посібником для інквізиторів, суддів та прокурорів, детально описуючи процедури виявлення, допиту (зокрема під тортурами) та покарання відьом.
Таким чином, булла «Summis desiderantes affectibus» перетворила місцеві забобони та поодинокі судові справи на інституціоналізований, систематичний терор, що охопив Європу на наступні два століття та призвів до страти десятків тисяч людей. Це був поворотний момент, що відокремив розрізнені випадки магії від державної та церковної програми масових переслідувань.
128views