#історія #події ​«Плівки», що зірвали дах системі: анатомія політичного землетрусу 📼🎙️ ​28 листопада 2000 року в стінах Верховної Ради сталося дещо гучніше за будь-які закони чи бійки. Лідер соціалістів Олександр Мороз вийшов на трибуну не просто з промовою, а з детонатором. Оприлюднення записів, зроблених майором Миколою Мельниченком у кабінеті Президента Леоніда Кучми, стало точкою неповернення для новітньої історії України. ​Цей день назавжди змінив уявлення українців про владу. Суспільство почуло (або повірило, що почуло) «кулуарну кухню» без цензури: обговорення тиску на бізнес, суддів, і, що найтрагічніше — розмови про журналіста Георгія Гонгадзе. Зникнення Гії перестало бути просто кримінальною хронікою і перетворилося на політичний вирок режиму. ​«Касетний скандал» (або Кучмагейт) зірвав маски «стабільності». Вперше страх перед владною вертикаллю поступився місцем гніву. Саме ці аудіозаписи вивели людей на вулиці, породивши рух «Україна без Кучми» (УБК). Це були перші намети на Майдані, перші серйозні сутички з міліцією і перше усвідомлення, що громадянське суспільство в Україні існує. ⛺✊ ​Хоча юридичні баталії навколо автентичності плівок тривали роками, політичний ефект був миттєвим. Україна опинилася в міжнародній ізоляції, а внутрішня політика — у стані перманентної турбулентності, яка зрештою проклала шлях до Помаранчевої революції. ​28 листопада 2000 року — це день, коли «багатовекторність» Кучми розбилася об диктофон звичайної охорони. Це нагадування будь-якій владі: навіть у найнадійнішому кабінеті стіни мають вуха. 👂💥