#історія #події
У 1905 році у місті Лубни на Полтавщині вийшло друком перший номер газети «Хлібороб» — першої легальної україномовної газети у підросійській Україні. Засновниками та редакторами цього видання були брати Володимир і Микола Шемети, українські громадські та політичні діячі. Газета виходила у дуже складний політичний період, на початку Першої російської революції 1905 року, і висвітлювала актуальні питання тогочасної політичної ситуації в Російській імперії.
«Хлібороб» друкувався накладом 5 тисяч примірників, які дуже швидко розійшлися не лише у Лубнах, а й у Києві та Полтаві. Видавалася газета на кошти Лубенської української громади, у друкарні Іцковича, і стала першим легальним україномовним виданням після тривалого періоду заборони українського друкованого слова. Перший номер відкривався публікацією царського маніфесту від 17 жовтня 1905 року, який проголошував права і свободи громадянам імперії. Проте газета проіснувала недовго: було випущено лише п’ять номерів, після чого влада заборонила її видання. Жандарми вилучили четвертий номер, а після п'ятого газету закрили. Незважаючи на короткий час існування, «Хлібороб» став важливим символом відродження української преси на Наддніпрянщині.
Цей часопис ішов у резонанс із вимогами та настроями українського селянства і інтелігенції того часу, і хоч розповсюдження газети було обмеженим, вона справила значний вплив на подальший розвиток української періодики.
У 1905 році у місті Лубни на Полтавщині вийшло друком перший номер газети «Хлібороб» — першої легальної україномовної газети у підросійській Україні. Засновниками та редакторами цього видання були брати Володимир і Микола Шемети, українські громадські та політичні діячі. Газета виходила у дуже складний політичний період, на початку Першої російської революції 1905 року, і висвітлювала актуальні питання тогочасної політичної ситуації в Російській імперії.
«Хлібороб» друкувався накладом 5 тисяч примірників, які дуже швидко розійшлися не лише у Лубнах, а й у Києві та Полтаві. Видавалася газета на кошти Лубенської української громади, у друкарні Іцковича, і стала першим легальним україномовним виданням після тривалого періоду заборони українського друкованого слова. Перший номер відкривався публікацією царського маніфесту від 17 жовтня 1905 року, який проголошував права і свободи громадянам імперії. Проте газета проіснувала недовго: було випущено лише п’ять номерів, після чого влада заборонила її видання. Жандарми вилучили четвертий номер, а після п'ятого газету закрили. Незважаючи на короткий час існування, «Хлібороб» став важливим символом відродження української преси на Наддніпрянщині.
Цей часопис ішов у резонанс із вимогами та настроями українського селянства і інтелігенції того часу, і хоч розповсюдження газети було обмеженим, вона справила значний вплив на подальший розвиток української періодики.
#історія #події
У 1905 році у місті Лубни на Полтавщині вийшло друком перший номер газети «Хлібороб» — першої легальної україномовної газети у підросійській Україні. Засновниками та редакторами цього видання були брати Володимир і Микола Шемети, українські громадські та політичні діячі. Газета виходила у дуже складний політичний період, на початку Першої російської революції 1905 року, і висвітлювала актуальні питання тогочасної політичної ситуації в Російській імперії.
«Хлібороб» друкувався накладом 5 тисяч примірників, які дуже швидко розійшлися не лише у Лубнах, а й у Києві та Полтаві. Видавалася газета на кошти Лубенської української громади, у друкарні Іцковича, і стала першим легальним україномовним виданням після тривалого періоду заборони українського друкованого слова. Перший номер відкривався публікацією царського маніфесту від 17 жовтня 1905 року, який проголошував права і свободи громадянам імперії. Проте газета проіснувала недовго: було випущено лише п’ять номерів, після чого влада заборонила її видання. Жандарми вилучили четвертий номер, а після п'ятого газету закрили. Незважаючи на короткий час існування, «Хлібороб» став важливим символом відродження української преси на Наддніпрянщині.
Цей часопис ішов у резонанс із вимогами та настроями українського селянства і інтелігенції того часу, і хоч розповсюдження газети було обмеженим, вона справила значний вплив на подальший розвиток української періодики.
134views