#історія #події 19 листопада 1989 року стало днем, коли в Києві було поховано не лише трьох українських дисидентів. Цього дня було поховано страх і відроджено гідність. Це була ледь не перша масова, відкрита та демонстративно проукраїнська акція в тоді ще радянській столиці, яку влада не наважилася жорстоко розігнати. 🔥 Символіка Нескореності Василь Стус, Юрій Литвин та Олекса Тихий — це три гіганти українського шістдесятництва, які не зламалися під тиском репресивної системи. Вони були засуджені за «антирадянську агітацію» на десятки років ув'язнення і померли в таборах суворого режиму біля села Кучино (Пермська область, РФ). Перепоховання стало можливим лише на хвилі «Перебудови» завдяки зусиллям української громадськості, активістів та сімей. 📢 Хід Процесії: Перший Майдан Труни з прахом 18 листопада привезли літаком з Уралу. Вже наступного дня, 19 листопада, траурна процесія рушила Києвом. Це була не просто похоронна церемонія, а справжній акт національної єдності та непокори: * Маршрут: Від Свято-Покровської церкви на Куренівці до Софійського майдану, а звідти — до Байкового кладовища. * Символи: Тисячі людей несли синьо-жовті прапори, тримали портрети поетів та свічки. Це була демонстрація української сили просто під носом у вмираючої імперії. * Значення: Ця хода, по суті, стала «генеральною репетицією» незалежності та одним із перших масових актів непокори, що отримав назву «перший Майдан». Саме тоді українці побачили, що їх багато, і що вони здатні чинити спільний тиск. 19 листопада 1989 року стало потужною психологічною перемогою, яка наблизила 1991 рік. Вічна пам’ять тим, хто боровся і переміг навіть після смерті. 🙏🇺🇦