А У НЕБІ ЯСНІ ЗОРІ

А у небі ясні зо́рі,
Що купаються у морі,
Місяченько срібнолистий з ними є.
Та й неначе на роздоллі,
Підійшли вклонитись долі,
Що стежиноньки-доріженьки снує́.

А у небі зо́рі ясні,
Дивовижні і прекрасні,
Які висипані, наче з решета́.
Усі вони непога́сні,
Королівства мають власні,
З ними неба скатертина золота.

А у небі ті зірниці,
Наче злото-блискавиці,
Що зібралися в сузір’я, мов на бал.
Місяць – їхній стороже́нько,
Дарував своє́ серде́нько,
І зайшов у королівство всіх дзеркал.

А у небі зо́рі тихі,
Це – для місяця утіха,
Він танцює перед кожною із них.
Зо́рі ясні утішає,
Жодну він не обминає,
І торкає ніжно зорів золотих.

А у небі ясні зо́рі
Цілу нічку на дозорі,
Місяченька не лишають ні на мить.
Він із ними все воркує,
Кожну слухає і чує,
І ніко́му їх не вдасться розлучи́ть.

15.05.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 983324