КРИК РУЇН

Вогонь обіймає наш зір,
Боляче стискає груди.
Чи буде у світі ще мир?
Чи щастя до нас прибуде?

Руїни, мов тіні в ночі,
Сльози малюків на плечі.
Де люди жадають крові –
Життя не буде в любові.

Вибух і шрами на стінах,
Зламаний подих у слові.
Серце застрягло в окові,
Світ потопає в руїнах.

Чому все втрачає свій зміст,
Де багато селищ та міст
Вже давно: вчора, сьогодні
Живуть немов у безодні?

Почуйте, ті, хто ще люди!
Ви згадайте, що таке мир,
Нехай ним дихають груди,
Пожежу загасить ваш зір.

Мирослав Манюк

06.01.2025.
КРИК РУЇН Вогонь обіймає наш зір, Боляче стискає груди. Чи буде у світі ще мир? Чи щастя до нас прибуде? Руїни, мов тіні в ночі, Сльози малюків на плечі. Де люди жадають крові – Життя не буде в любові. Вибух і шрами на стінах, Зламаний подих у слові. Серце застрягло в окові, Світ потопає в руїнах. Чому все втрачає свій зміст, Де багато селищ та міст Вже давно: вчора, сьогодні Живуть немов у безодні? Почуйте, ті, хто ще люди! Ви згадайте, що таке мир, Нехай ним дихають груди, Пожежу загасить ваш зір. Мирослав Манюк 06.01.2025.
Like
5
460переглядів