Українська
English
#кіно
🥰 Фільм Тимофія Левчука «І в звуках пам’ять відгукнеться» (1986) повертається у фокус українського глядача — після десятиліть забуття його відсканували та показали на великому екрані завдяки ініціативі МиколайчукOpen.
Ця стрічка, знята на зламі епох, поєднує документальну точність і поетичний символізм, продовжуючи традицію українського поетичного кіно. У кадрах Левчука відчувається спадкоємність із класиками:
✍️«Звенигора» (1928) Олександра Довженка — через міфологізацію історії та музичну ритміку монтажу.
✍️«Тіні забутих предків» (1965) Сергія Параджанова — через візуальну метафоричність, де звук і колір стають мовою емоцій.
✍️«Вечір на Івана Купала» (1968) Юрія Іллєнка — через химерність образів і фольклорне коріння, що проростає навіть у найтрагічніші сцени.
🥰 Фільм Тимофія Левчука «І в звуках пам’ять відгукнеться» (1986) повертається у фокус українського глядача — після десятиліть забуття його відсканували та показали на великому екрані завдяки ініціативі МиколайчукOpen.
Ця стрічка, знята на зламі епох, поєднує документальну точність і поетичний символізм, продовжуючи традицію українського поетичного кіно. У кадрах Левчука відчувається спадкоємність із класиками:
✍️«Звенигора» (1928) Олександра Довженка — через міфологізацію історії та музичну ритміку монтажу.
✍️«Тіні забутих предків» (1965) Сергія Параджанова — через візуальну метафоричність, де звук і колір стають мовою емоцій.
✍️«Вечір на Івана Купала» (1968) Юрія Іллєнка — через химерність образів і фольклорне коріння, що проростає навіть у найтрагічніші сцени.
#кіно
🥰 Фільм Тимофія Левчука «І в звуках пам’ять відгукнеться» (1986) повертається у фокус українського глядача — після десятиліть забуття його відсканували та показали на великому екрані завдяки ініціативі МиколайчукOpen.
Ця стрічка, знята на зламі епох, поєднує документальну точність і поетичний символізм, продовжуючи традицію українського поетичного кіно. У кадрах Левчука відчувається спадкоємність із класиками:
✍️«Звенигора» (1928) Олександра Довженка — через міфологізацію історії та музичну ритміку монтажу.
✍️«Тіні забутих предків» (1965) Сергія Параджанова — через візуальну метафоричність, де звук і колір стають мовою емоцій.
✍️«Вечір на Івана Купала» (1968) Юрія Іллєнка — через химерність образів і фольклорне коріння, що проростає навіть у найтрагічніші сцени.
84views
4Plays