І ЗНОВУ ОСІНЬ

І знову осінь, як сльоза на рані,
Як голос тихий в сутінках тривог,
Несеться вітер сильний по майдані,
Де кожен крок – молитва-діалог.

І знову осінь, як молитва тиха,
Що лине крізь тривожні вечори,
Аби не знати ні біди́, ні ли́ха,
І горе щоб віднесли десь вітри.

І знову осінь шепче про надію,
Про тих, хто йшов крізь бурі і вогонь,
У серці я любов до неньки грію,
Й щоб кулі вражі не торкались скронь.

Про матір, що молилась у світлиці,
І пам’ять, що не згасне, як вогонь,
І дзвін, що буде линути з дзвіниці,
Й тепло́, що випромінює з долонь.

І про сиріт взяла́ся гомоніти,
І тихо мовить про вкраїнських вдів,
Й про тих, що полягли, хоч мали жити,
Й убитих горем у сльозах батьків.

І знову осінь у багряних шатах…
Чи покладе вона кінець війні?
Чи дочекає з фронту сина мати?
Чи знову ми почуєм вбивче НІ?

20.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049889