ЗАҐРАВА

Ген там, у далині, видніються вогні,
Заґравою палає рідне небо,
Аби прийшов кінець, кінець прийшов війні,
Бо ворога з болота нам не треба.

В заґраві ті краї́, бо там ідуть бої́,
І стогне рідна матінка-землиця,
Давно затихли там співучі солов’ї
Й продовжує на землю крівця литься.

Здригається земля від вибухів щораз,
Здригається, і стогне, і ридає,
Звитягою на ній постав дороговказ,
Свята землиця у вогні палає.

Від вибухів до нас доноситься той звук,
Молитва, й крик, й на чудо сподівання,
І люди, і земля пізнали безліч мук.
До Господа в сльозах усі благання.

Палає все в вогні і ночі всі, і дні,
Ні миті не стихає канонада,
Видовища страшні ми бачим вдалині,
І страшно ще, коли від сво́їх зрада.

Ідуть страшні бої́ і зовсім не стиха,
І тілопади скрізь на полі бо́ю,
Коли піде від нам годинонька лиха́
Й не будем оповиті ми бідою?

Бо там удалині видніються вогні,
Заґрава поєднала землю й небо,
Я з радістю віддам це пекло сатані,
А нам лиш МИР і ПЕРЕМОГА треба.

30.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049739