БУЛО І БУДЕ
(Відповідь на коментар С. Терпеливець до вірша «ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ»)

В нас буде день не з криком, а й теплом,
Де діти знову бігатимуть в полі,
Де кожен дім наповниться добром,
А не тривогою, що б’є по волі.

І буде мова, як весняний спів,
І буде пісня, як молитва щира,
Бо ми – народ, що в бурях не зотлів,
Зберіг минуле наше, пам’ять й віру.

І буде світло, хоч були́ в пітьмі́,
Бо не згорить ніко́ли те, що в серці,
І буде мрія, так як буть весні,
Все буде чисте, мов вода в джерельці.

І буде слово, не зламать його,
Що не зламалось, хоч його глушили,
Пристали ми до берега свого́,
Не зрушили навіть коли нас били.

Бо ми – народ, що вміє берегти
Не тільки хліб, а й душу і надію,
І навіть в морі сліз і темноти
Ми не втопили віру нашу й мрію.

І буде сад, який посадим ми,
Крізь згарища ще проростуть в нім квіти,
І буде сміх, народжений дітьми́,
Й щасливими зростати будуть діти.

І буде хліб не з болю, а й з труда,
Що не зламався, хоч земля стогнала,
І буде МИР, і нас мине біда.
Ми молим, аби днина та настала.

Бо ми, як вітер, що немає меж,
Як пісня, що не вміє бути в клітці,
Ми ті, хто вірить навіть серед веж,
Ми – волелюбний нарід, українці.

11.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049441
БУЛО І БУДЕ (Відповідь на коментар С. Терпеливець до вірша «ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ») В нас буде день не з криком, а й теплом, Де діти знову бігатимуть в полі, Де кожен дім наповниться добром, А не тривогою, що б’є по волі. І буде мова, як весняний спів, І буде пісня, як молитва щира, Бо ми – народ, що в бурях не зотлів, Зберіг минуле наше, пам’ять й віру. І буде світло, хоч були́ в пітьмі́, Бо не згорить ніко́ли те, що в серці, І буде мрія, так як буть весні, Все буде чисте, мов вода в джерельці. І буде слово, не зламать його, Що не зламалось, хоч його глушили, Пристали ми до берега свого́, Не зрушили навіть коли нас били. Бо ми – народ, що вміє берегти Не тільки хліб, а й душу і надію, І навіть в морі сліз і темноти Ми не втопили віру нашу й мрію. І буде сад, який посадим ми, Крізь згарища ще проростуть в нім квіти, І буде сміх, народжений дітьми́, Й щасливими зростати будуть діти. І буде хліб не з болю, а й з труда, Що не зламався, хоч земля стогнала, І буде МИР, і нас мине біда. Ми молим, аби днина та настала. Бо ми, як вітер, що немає меж, Як пісня, що не вміє бути в клітці, Ми ті, хто вірить навіть серед веж, Ми – волелюбний нарід, українці. 11.10.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1049441
62views