“Ні жива ні мертва” Голлі Джексон
Фінальна частина трилогії
Видавництво Readberry

Третя частина серії про Піппу Фіц-Амобі мене вразила настільки, шо я навіть не очікувала. Вона за атмосферою схожа на першу частину серії приблизно так само, як шоста книга про Гаррі Поттера схожа на першу. Тут недарма така темна обкладинка, кров та скло.

Якщо “Посібник з убивства” все одно трохи відсилав мене до детективів про підлітків, які я читала в дитинстві, то зараз у мене язик не повернеться таке сказати. Піппа багато пережила в першій і особливо в другій частині, і тому зараз ми бачимо у дечому розчаровану, зневірену персонажку, у дечому навіть зламану.

І це насправді більш життєво, бо навряд чи після попередніх подій можна вдати, наче нічого і не було, наче це ніяк не відбивається на психологічному стані. Голлі Джексон показала підлітку з травмою, яка не знає, як з нею впоратися. Так, третя ітерація Піппи сильно відрізняється від першої.

А от що залишилося константою, так це Раві. Господи, він ідеальний друг та хлопець, який по дефолту на боці Піппи. Те, шо він сказав їй на 122 сторінці, я аж трьома стікерами позначила. Бо це звучало так щиро та щемко. Та й загалом дівчині пощастило мати справді вірних друзів, які без зайвих питань прийдуть на допомогу.

Коли я читала фінальні сторінки, то у мене очі на лоба лізли. Бо я головою розуміла, шо коїться і чому, але це не значило, шо мені це подобається. Я вже думала створити петицію, щоб авторка дописала хоч новелу якусь, ну чисто щоб перебити ті враження. Але далі стало трошки легше. Проте я все одно хотіла б якусь новелу з продовженням, бо не дуже люблю такий формат фіналів. Мені оце треба більш конкретно та очевидно)