Ой йой, а де б знайти таку роботу, де б платили за читання книжок?😅

На лайно вже звелася… Про піллллятські мопеди давно вже оголосили, що летять? На марі тривог всі області навкруги Полтавщини червоніли! А в нас тієї тривоги все нема та й нема?… Й тут все запрацювало та завило! Сільська сирена, телефон! Попрокидалися ж… Самій цікаво… Раз завило, то можна видихувати… Все в штатному режимі… На картинку сьогодні натрапила. Про перемотування часу… Півдня розмірковую… Нууууу, тааааак. Схоже, це чудова ідея, час мотати… От в якому напрямку, те ще питання??? Вперед? Привабливо, авжеж? А чи потрібно? Хто дасть гарантії, що в майбутньому теперішнє сьогодення не вважатиметься білою життєвою смугою?… Назад? Так, в часи декілька минулих життів тому стільки було доброго, чудового… А скільки було того, що згадувати я неспроможна? Бо дуже боляче… Та поза будь-якими моїми бажаннями та розмірковуваннями минуле згадується… Йду до тамбуру палити… Ліворуч від мене ккккалацає… Що клацає? Та ліфт же ж? Шахта якого була вбудована прям по кухнях донецької девʼятиповерхівки, де я жила… Слухаю та намагаюся вгадати, хто тим ліфтом їде додому? Мій перший чоловік Баєв повертається з роботи? Димко з шостого поверху поспішає на вечерю з побачення? Нудна стара Тимофіївна з четвертого поверху сунеться з двору? Чи Полікарови з сьомого вівчарку Айну з прогулянки везуть??? Та… Ото я намотала… Відчайдушно… Після Донецьку я 6,5 років в Ясинуватій прожила… Й вже десять років мешкаю на Полтавщині… Й клацає на холодильнику стабілізатор від Yulia Kleyman та її родини… А мені донецький ліфт чується… Ви там як? Летить же ж те залізяччя. Бережіть себе, будь ласочка!

Подобається цей застосунок. Ну що, заселяємося.

#Queen

Переслідувач Кайл Галлнер

https://youtu.be/y-7yn-YnO6g?si=tlW8DyOtlZLH2DBz

Технологічна сингулярність Навіть поєднання слів заворожує і лякає водночас. Торкаєшся кожного складу, майже відчуваєш їх випуклість в роті. Та навіть подумки перебирання складів викликає захоплення і цікавість. Так і бореться ця цікавість з відчуттям всеохоплюючої невідомості. Звучить багатообіцяюче. Та чи не буде це скринькою Пандори для людства? Чи залишиться від нас хоть щось, що було початкове? Так хотіли погратися в бога, що майже на межі створення нового бога. Чи зможемо ми контролювати те, що більше за нас, що розумніше, складніше? Самих себе не можемо, а що тут казати. Багато питань і мало відповідей. Десь за ребрами це лоскоче. А з іншої сторони, коли ти дивишся навкруги та бачиш ці війни, жагу самоствердження, боротьбу за ресурси, викочування ресурсів без розуму і навіть цілі, вбивства і жагу до статків масштабів, які навіть невідомо куди потім діти, - стає зрозумілим що світ без нас, мабуть, втратить не так вже й багато. "Технологічна сингулярність — це момент в історії людства, коли науково-технічний прогрес стане настільки швидким і складним, що виявиться недоступним для розуміння людським інтелектом. Але також очікується значне стрибкоподібне збільшення можливостей людського мозку та тіла за рахунок розвитку біоінженерії, медицини, інженерії та виробництва."© Вікіпедія "Наслідок: ми не зможемо повністю ні зрозуміти, ні передбачити подальший розвиток подій, коли «біля керма» цивілізації стануть не тільки, а потім і суто не люди, а надінтеллекти. В цьому і полягає сенс запропонованого Вінджем терміну «Сингулярність»: умови, в яких звичні моделі та подання втрачають свою придатність, і починається щось принципово інше." , ©Вікіпедія https://youtu.be/9uRx9cOY67E?feature=shared