#книжковий_відгук #Лана_читає
“Відьма вмирає втретє” Юлія Нагорнюк
Видавництво "Ще одну сторінку"
Коли я купила цю книгу на “Книжковій країні” та підійшла за автографом, пані Юлія одразу сказала, що це не як “Діва, матір і третя”, яку я щиро обожнюю. Я кивнула, взяла це до уваги, запропонувала для обговорення у книжковому клубі, але не очікувала, що вона аж геть не як “Діва, матір і третя”) Одразу скажу, мені сподобалося, проте вайб у книги справді зовсім інший: вона похмуріша, більш буденно-життєва і при цьому тут багато гумору, який я люблю.
Саша вчиться у Львові, але на літо приїздить додому, у середньостатистичне село, де город, вічно голодна льоха Куля, купа справ по дому. Додамо сюди маму-вчительку, батька, що пішов з родини, та брата, який практично зі шкандалем поїхав в інше місто на роботу своєї мрії. Кажу ж, дуже життєво. Але у розмірене та сповнене огидних пліток і тупорилих сусідів життя увірвалася Юстина, яка сказала Саші, що він - відьма, і вона має передати йому свій дар. Саша мляво опирається і не дуже їй вірить, поки вночі ледь не перетворюється на тварину, а ігнорувати такі симптоми вже якось стрьомно.
Я впевнилася, що мені заходить стиль авторки. Подобається, які вирази вона обирає і як жартує. Навіть попри те, що тут вся історія досить похмура, і гумор, відповідно, зміщається в іронічно-саркастичний спектр. Тут офігезно описане типове село з його плітками та стереотипами, а також є класні характерні персонажі (Віра, Макс, Фіфтісент - обожнюю). Але головне - це те, що книга реально здивувала! Отак будуєш ти собі певне уявлення в голові, отак думаєш, до чого все йде, а авторка така - а хрін тобі, не вгадала, муа-ха-ха!
У кінці, визнаю, трохи було відчуття спустошення. Бо мені все ж не вистачило фіналу, не вистачило майбутнього, не вистачило тих самих Віри і Фіфтісента. Хотілося більше… не знаю… справедливості чи що... А ще дуже хочеться окрему книгу про Орисю! Бо вона крутезна)
#книжковий_відгук #Лана_читає
“Відьма вмирає втретє” Юлія Нагорнюк
Видавництво "Ще одну сторінку"
Коли я купила цю книгу на “Книжковій країні” та підійшла за автографом, пані Юлія одразу сказала, що це не як “Діва, матір і третя”, яку я щиро обожнюю. Я кивнула, взяла це до уваги, запропонувала для обговорення у книжковому клубі, але не очікувала, що вона аж геть не як “Діва, матір і третя”) Одразу скажу, мені сподобалося, проте вайб у книги справді зовсім інший: вона похмуріша, більш буденно-життєва і при цьому тут багато гумору, який я люблю.
Саша вчиться у Львові, але на літо приїздить додому, у середньостатистичне село, де город, вічно голодна льоха Куля, купа справ по дому. Додамо сюди маму-вчительку, батька, що пішов з родини, та брата, який практично зі шкандалем поїхав в інше місто на роботу своєї мрії. Кажу ж, дуже життєво. Але у розмірене та сповнене огидних пліток і тупорилих сусідів життя увірвалася Юстина, яка сказала Саші, що він - відьма, і вона має передати йому свій дар. Саша мляво опирається і не дуже їй вірить, поки вночі ледь не перетворюється на тварину, а ігнорувати такі симптоми вже якось стрьомно.
Я впевнилася, що мені заходить стиль авторки. Подобається, які вирази вона обирає і як жартує. Навіть попри те, що тут вся історія досить похмура, і гумор, відповідно, зміщається в іронічно-саркастичний спектр. Тут офігезно описане типове село з його плітками та стереотипами, а також є класні характерні персонажі (Віра, Макс, Фіфтісент - обожнюю). Але головне - це те, що книга реально здивувала! Отак будуєш ти собі певне уявлення в голові, отак думаєш, до чого все йде, а авторка така - а хрін тобі, не вгадала, муа-ха-ха!
У кінці, визнаю, трохи було відчуття спустошення. Бо мені все ж не вистачило фіналу, не вистачило майбутнього, не вистачило тих самих Віри і Фіфтісента. Хотілося більше… не знаю… справедливості чи що... А ще дуже хочеться окрему книгу про Орисю! Бо вона крутезна)
Українська
English
