• 1
    329переглядів
  • Радники Трампа зустрілися з посланцем путіна, щоб "обговорити план щодо миру в Україні", - Axios.
    "Після досягнення угоди з Україною майже щодо всіх аспектів плану Трампа Білий дім хоче отримати чітку відповідь від путіна на цю пропозицію", – йдеться у повідомленні.
    Ймовірно Зеленський наступного тижня відвідає США, щоб зустрітися з Трампом та завершити угоду про гарантії безпеки, повідомили джерела видання.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    🇺🇸💩 Радники Трампа зустрілися з посланцем путіна, щоб "обговорити план щодо миру в Україні", - Axios. "Після досягнення угоди з Україною майже щодо всіх аспектів плану Трампа Білий дім хоче отримати чітку відповідь від путіна на цю пропозицію", – йдеться у повідомленні. 🇺🇦 Ймовірно Зеленський наступного тижня відвідає США, щоб зустрітися з Трампом та завершити угоду про гарантії безпеки, повідомили джерела видання. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    167переглядів
  • Національна паралімпійська збірна України з фехтування на візках — третя на Кубку світу, що відбувся в італійському місті Піза

    Наші спортсмени здобули 7 медалей (2 , 1 , 4 ):
    «Золото»: Андрій Демчук (чоловіча шабля, категорія А); Євгенія Бреус, Марія Іванчик, Олена Федота-Ісаєва, Тетяна Позняк (жіноча командна шпага).
    «Срібло»: Андрій Демчук, Олексій Закусилов, Олег Науменко, Дмитро Серьоженко (чоловіча командна рапіра).
    «Бронза»: Наталія Морквич (жіноча рапіра, категорія А та жіноча шабля категорія А); Олена Федота-Ісаєва (жіноча шабля, категорія В); Олег Науменко (чоловіча шпага, категорія В).

    Вітаємо і пишаємося!
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    🇺🇦🏆Національна паралімпійська збірна України з фехтування на візках — третя на Кубку світу, що відбувся в італійському місті Піза🇮🇹 Наші спортсмени здобули 7 медалей (2 🥇, 1 🥈, 4 🥉): 🥇«Золото»: Андрій Демчук (чоловіча шабля, категорія А); Євгенія Бреус, Марія Іванчик, Олена Федота-Ісаєва, Тетяна Позняк (жіноча командна шпага). 🥈«Срібло»: Андрій Демчук, Олексій Закусилов, Олег Науменко, Дмитро Серьоженко (чоловіча командна рапіра). 🥉«Бронза»: Наталія Морквич (жіноча рапіра, категорія А та жіноча шабля категорія А); Олена Федота-Ісаєва (жіноча шабля, категорія В); Олег Науменко (чоловіча шпага, категорія В). 👏Вітаємо і пишаємося! ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    137переглядів
  • МАЙСТЕР ПІДВОДНОГО ПЛАВАННЯ
    #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #brovarysport @brovarysport #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news
    МАЙСТЕР ПІДВОДНОГО ПЛАВАННЯ #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #brovarysport @brovarysport #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news
    243переглядів 5Відтворень
  • УВАГА - У ВАС ОДИН ПРОПУЩЕНИЙ
    #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    УВАГА - У ВАС ОДИН ПРОПУЩЕНИЙ #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    243переглядів 4Відтворень
  • СЬОГОДНІ В СВІТІ ВІДЗНАЧАЮТЬ ДЕНЬ ПІЦИ

    Так уже сталося, що ця італійська страва тепер неабияк популярна і в Україні.

    Тож трохи про історію піци.

    Класичну «Маргариту» створив італієць Рафаелле Еспозіто близько 200 років тому, а прототипи піци існували ще в давньому світі. Наприклад, в Давній Греції, а згодом і в Римі готували плаский хліб з оливками, травами й олією. А перські воїни випікали на власних щитах коржі зі спеціями, фініками та сиром.

    Найбільшу популярність піца отримала після закінчення Другої світової війни. Жителі кожної країни додають у цю страву щось своє, але саме італійська піца налічує понад 1000 рецептів улюбленої страви в усьому світі.

    Якщо ж ви хочете спробувати саме італійську піцу, то вам до Неаполя. Тут її готують на будь-який смак: вегетаріанську, з беконом, із салямі, з артишоками, з оливками, «Чотири сири», «Чотири сезони», закрита піца, смажена піца вибрати є з чого. А найвідоміша піцерія Неаполя Da Michele. Вона завоювала популярність завдяки своїй історії, а ще фільму «Їж, молись, люби» із Джулією Робертс у головній ролі. Її портрет тепер красується на стіні закладу. До речі, тут готують лише два види піци: «Маргариту» і «Маринару».

    З відривного календаря «Український народний календар» за 9 лютого.
    ----------------
    СЬОГОДНІ В СВІТІ ВІДЗНАЧАЮТЬ ДЕНЬ ПІЦИ Так уже сталося, що ця італійська страва тепер неабияк популярна і в Україні. Тож трохи про історію піци. Класичну «Маргариту» створив італієць Рафаелле Еспозіто близько 200 років тому, а прототипи піци існували ще в давньому світі. Наприклад, в Давній Греції, а згодом і в Римі готували плаский хліб з оливками, травами й олією. А перські воїни випікали на власних щитах коржі зі спеціями, фініками та сиром. Найбільшу популярність піца отримала після закінчення Другої світової війни. Жителі кожної країни додають у цю страву щось своє, але саме італійська піца налічує понад 1000 рецептів улюбленої страви в усьому світі. Якщо ж ви хочете спробувати саме італійську піцу, то вам до Неаполя. Тут її готують на будь-який смак: вегетаріанську, з беконом, із салямі, з артишоками, з оливками, «Чотири сири», «Чотири сезони», закрита піца, смажена піца вибрати є з чого. А найвідоміша піцерія Неаполя Da Michele. Вона завоювала популярність завдяки своїй історії, а ще фільму «Їж, молись, люби» із Джулією Робертс у головній ролі. Її портрет тепер красується на стіні закладу. До речі, тут готують лише два види піци: «Маргариту» і «Маринару». З відривного календаря «Український народний календар» за 9 лютого. ----------------
    1
    1Kпереглядів
  • КОЛИ В ТЕБЕ ЗРАНКУ ПОГАНИЙ НАСТРІЙ
    КОЛИ В ТЕБЕ ЗРАНКУ ПОГАНИЙ НАСТРІЙ
    282переглядів 8Відтворень
  • #поезія
    ... З тобою, в осінь, зовсім йти не лячно...
    Ти міцно обіймаєш за плече...
    Хай мОрозно, надворі, сиро, мрячно...
    Ранній мороз мене не обпече.

    Ти дихаєш теплом в мої долоні...
    Тримаєш парасольку від дощу...
    Пригладжуєш уже зсивілі скроні...
    І тихо промовляєш - все прощу.

    Прощу тобі, твій сум незрозумілий...
    Прощу сльозу, що нівідкіль взялась...
    Пробачу погляд, часом сполотнілий...
    І першу зморшку, що між брів вляглась.

    Пробачу все... Я вмію вибачати...
    Бо, в зрілості є істина краса...
    Не бійся свої роки утрачати...
    Виднішою є зірка, як згаса.

    Вино настояним стає лише з роками...
    Не треба, не соромсь прожитих літ...
    Твоя зоря, ще сяє між зірками...
    Найкрасивіший зараз той політ.

    І на душі враз стало веселіше...
    Поділась десь непрохана сльоза...
    Осіннє сонце вигрілось тепліше...
    І сіре небо стало бірюза.

    Грайливим здався локон посивілий...
    У такт заграли краплі по вікні...
    Світ розгодинився, зробився зрозумілий...
    І стало тепло й затишно мені.

    З тобою, в осінь, зовсім йти не лячно...
    Хоть знаю, що попереду зима...
    Спокійно йду, вклоняюся їй вдячно...
    І дякую, що я в ній не сама.

    Галина Момот
    #поезія ... З тобою, в осінь, зовсім йти не лячно... Ти міцно обіймаєш за плече... Хай мОрозно, надворі, сиро, мрячно... Ранній мороз мене не обпече. Ти дихаєш теплом в мої долоні... Тримаєш парасольку від дощу... Пригладжуєш уже зсивілі скроні... І тихо промовляєш - все прощу. Прощу тобі, твій сум незрозумілий... Прощу сльозу, що нівідкіль взялась... Пробачу погляд, часом сполотнілий... І першу зморшку, що між брів вляглась. Пробачу все... Я вмію вибачати... Бо, в зрілості є істина краса... Не бійся свої роки утрачати... Виднішою є зірка, як згаса. Вино настояним стає лише з роками... Не треба, не соромсь прожитих літ... Твоя зоря, ще сяє між зірками... Найкрасивіший зараз той політ. І на душі враз стало веселіше... Поділась десь непрохана сльоза... Осіннє сонце вигрілось тепліше... І сіре небо стало бірюза. Грайливим здався локон посивілий... У такт заграли краплі по вікні... Світ розгодинився, зробився зрозумілий... І стало тепло й затишно мені. З тобою, в осінь, зовсім йти не лячно... Хоть знаю, що попереду зима... Спокійно йду, вклоняюся їй вдячно... І дякую, що я в ній не сама. Галина Момот
    2
    241переглядів
  • Температура в помешканні така ж, як і на вулиці — в такому жахливому стані зараз багатоповерхівка в Дніпровському районі, яка вчора постраждала через атаку РФ

    Мешканці будинку залишались у друзів чи родичів, адже перебувати в постраждалих квартирах просто не можливо.
    Температура в помешканні така ж, як і на вулиці — в такому жахливому стані зараз багатоповерхівка в Дніпровському районі, яка вчора постраждала через атаку РФ Мешканці будинку залишались у друзів чи родичів, адже перебувати в постраждалих квартирах просто не можливо.
    135переглядів 0Відтворень
  • УЛЮБЛЕНА ВУЛИЦЯ, СМАЧНА РИБА, РІДНА КВАРТИРА. ЗА ЧИМ СУМУЮТЬ БЕРДЯНЦІ, ОКРІМ МОРЯ – ОПИТУВАННЯ.
    Якщо уявити Бердянськ без моря, то що залишиться? Пісок без хвиль, місто без прибою, серце без ритму. Та, звісно ж, для бердянців море не єдине, за чим болить. Наша редакція зібрала відповіді містян і ось чого їм найбільше не вистачає.
    Хтось відповів без вагань: «Без моря нікуди!». Інший коротко написав:
    «Тільки море». Для багатьох це символ дому і запах дитинства. 
    «Азовське море має бути на своєму місці. Бо Бердянськ без моря – то вже не Бердянськ.»
    Та інші коментарі вразили глибше, бо виявилося, навіть якби море зникло, любов до міста залишилася б.
    «Сумую не за морем, а за тим, що є в Бердянську».
    «Я й зараз сумую не так за морем, як за будь-чим, що є в Бердянську. По-перше, це відчуття домівки, затишку, спокою, тихої гавані, до якої можна було повернутися серед шторму життя. Все в ньому таке рідне, близьке: кожен дворик, закуточок, крамничка…»
    Інший коментар не менш щемкий:
    «Я б сумувала за хатою, бо іншої немає».
    Інший коментар короткий, але точний:
    «А хіба ми сумуємо лише за морем?»
    Сум за рідними
    Для декого море не головне, бо залишилися ті, кого не можна повернути. 
    «Я сумую за своєю мамою, за сестрами, за друзями. Ми, бердянці, море майже не бачили, зате кожного знали в обличчя».
    Хтось писав: 
    «У Бердянську лишилася мама…»
    Інший додавав: 
    «Тільки за кладовищем, де мої рідні. Навіть про море не сумуємо».
    Є й ті, хто зізнається, що сумує за вулицею свого дитинства – за зустрічами біля школи, які стали традицією. 
    «Ми з друзями мали звичку двічі на рік збиратись біля рідної школи, навіть коли вже давно не жили в місті».
    «Бердянськ – це дім».
    Одна з коментаторок написала:
    «То не у всіх містах є море чи гори. Є дім, є друзі, є улюблені місця, є спогади про щасливі часи, за якими завжди сумуєш. Бердянськ – це дім!»
    А хтось іронічно додав: 
    «Без моря було б як у Токмаку – сірість і тиша»
    За кожним словом відчувається: море робить місто особливим, але люди – наповнюють його сенсом.
    «Сумую за французькою булочною, за подушкою, за Азмолом»
    Бердянці згадують дрібниці, що здаються неважливими, але саме вони й мають сенс.
    «Сумую за французькою булочною».
    «За рідним Азмолом, у нього завжди був свій вайб».
    «За своєю подушкою».
    «Без моря нікуди, але ще дуже за смачною рибкою скучаю».
    УЛЮБЛЕНА ВУЛИЦЯ, СМАЧНА РИБА, РІДНА КВАРТИРА. ЗА ЧИМ СУМУЮТЬ БЕРДЯНЦІ, ОКРІМ МОРЯ – ОПИТУВАННЯ. Якщо уявити Бердянськ без моря, то що залишиться? Пісок без хвиль, місто без прибою, серце без ритму. Та, звісно ж, для бердянців море не єдине, за чим болить. Наша редакція зібрала відповіді містян і ось чого їм найбільше не вистачає. Хтось відповів без вагань: «Без моря нікуди!». Інший коротко написав: «Тільки море». Для багатьох це символ дому і запах дитинства.  ❗«Азовське море має бути на своєму місці. Бо Бердянськ без моря – то вже не Бердянськ.» Та інші коментарі вразили глибше, бо виявилося, навіть якби море зникло, любов до міста залишилася б. ❗«Сумую не за морем, а за тим, що є в Бердянську». ❗«Я й зараз сумую не так за морем, як за будь-чим, що є в Бердянську. По-перше, це відчуття домівки, затишку, спокою, тихої гавані, до якої можна було повернутися серед шторму життя. Все в ньому таке рідне, близьке: кожен дворик, закуточок, крамничка…» Інший коментар не менш щемкий: ❗«Я б сумувала за хатою, бо іншої немає». Інший коментар короткий, але точний: ❗«А хіба ми сумуємо лише за морем?» ‼️Сум за рідними ❗Для декого море не головне, бо залишилися ті, кого не можна повернути.  ❗«Я сумую за своєю мамою, за сестрами, за друзями. Ми, бердянці, море майже не бачили, зате кожного знали в обличчя». Хтось писав:  ❗«У Бердянську лишилася мама…» Інший додавав:  ❗«Тільки за кладовищем, де мої рідні. Навіть про море не сумуємо». Є й ті, хто зізнається, що сумує за вулицею свого дитинства – за зустрічами біля школи, які стали традицією.  ❗«Ми з друзями мали звичку двічі на рік збиратись біля рідної школи, навіть коли вже давно не жили в місті». ‼️«Бердянськ – це дім». Одна з коментаторок написала: ❗«То не у всіх містах є море чи гори. Є дім, є друзі, є улюблені місця, є спогади про щасливі часи, за якими завжди сумуєш. Бердянськ – це дім!» А хтось іронічно додав:  ❗«Без моря було б як у Токмаку – сірість і тиша» За кожним словом відчувається: море робить місто особливим, але люди – наповнюють його сенсом. ‼️«Сумую за французькою булочною, за подушкою, за Азмолом» Бердянці згадують дрібниці, що здаються неважливими, але саме вони й мають сенс. ❗«Сумую за французькою булочною». ❗«За рідним Азмолом, у нього завжди був свій вайб». ❗«За своєю подушкою». ❗«Без моря нікуди, але ще дуже за смачною рибкою скучаю».
    629переглядів