• Love
    Haha
    2
    443переглядів 1 Поширень
  • Сьогодні, 25 лютого, 47 років виповнюється героїчному генералу Дмитру Марченку, який керував обороною незламного Миколаєва!

    Дмитро Марченко народився у Вознесенську на Миколаївщині. «У цих краях він орієнтується без мапи, – каже генерал Сергій Кривонос, колишній командувач Сил спеціальних операцій. – Він на півдні розуміється краще, ніж ми у власній кишені».

    Війну Марченко зустрів у Києві. Друзі з півдня завалили його відео, на яких колони росіян наближаються до Херсона. «Готовий виїхати на південь, не можу просто спостерігати», – написав Марченко заступнику главкома Євгену Масюку. Після розмови з головнокомандувачем Валерієм Залужним той відповів: «Їдь швидше, бо вони вже заходять у Херсон».

    У свій 44‑й день народження, Марчелло дістався Миколаєва. Місто було охоплене панікою. У центрі міста генерал побачив, як чоловік знімає з будинку жовто‑блакитний прапор.

    «Що ти робиш?» – спитав він, вийшовши з машини. «Так вони вже Херсон взяли, завтра тут будуть!» – відповів містянин. «Ми будемо битися, – відповів Марченко. – Припини!»

    Страх поширився не лише серед цивільних. «У перші ночі з Миколаєва виїжджали колони з технікою та силовими структурами, – розказує Марченко. – Одного з таких керівників бійці повернули до міста. Я сказав йому: «Наступного разу будеш визнаний зрадником та розстріляний за законом воєнного часу». Аби зупинити втечу, Марченко наказав на ніч розводити міст через Південний Буг, за яким лежить дорога на Одесу. «Доки я тут, місто ніхто здавати не буде», – заявив він.

    Передові загони росіян зайшли в Херсон та збиралися атакувати Миколаїв. За ним відкривалися два важливих напрямки – на Одесу та Південноукраїнську АЕС.

    Росіяни наступали двома угрупованнями. «Близько 2000 машин – танків, БТР тощо – та відповідна кількість особового складу рушили з Херсона на Миколаїв, – пригадує генерал. – Інша група – 1200–1300 одиниць техніки – почала обхід».

    Марченко поділив місто та його околиці на зони. Оборона кожної була закріплена за конкретним військовим підрозділом. Усі наявні екскаватори були «мобілізовані» рити окопи.

    Спочатку захисникам Миколаєва бракувало координації. Марченко мало не загинув від «дружнього» вогню.

    На початку березня росіяни почали обходити Миколаїв з півночі та впритул наблизилися до рідного міста Марченка – Вознесенська. Це вже була загроза оточення та виходу до АЕС: від Вознесенська до Південноукраїнська 27 км.

    Вознесенськ обороняли бійці 80‑ї окремої десантно‑штурмової бригади ЗСУ. Вони підірвали міст через річку Мертвовод, унеможлививши подальший рух колон ворога. Колони з танків та БТР, що рухалися дорогами, немов у себе вдома, були розшматовані українською артилерією.

    А 4 березня до аеропорту Кульбакине у передмісті Миколаєва вдерся передовий загін росіян. Марченка здивувало, що на такий важливий об’єкт росіяни відрядили лише кілька танків та БТР із групою піхоти. Він вирішив, що мета атаки – змусити його перекинути до аеропорту найбільш боєздатні частини ЗСУ та послабити оборону на інших ділянках.

    Відбивати Кульбакине генерал відправив патрульних поліцейських, озброєних РПГ радянського зразка та американськими Javeline. «Це не патрульні, це хижаки, – говорив Марченко. Атаку на інший аеропорт – Баловне, розташований у 13 км на північ від міста, – відбив зведений загін тих самих патрульних, Територіальної оборони та спецназу.

    Марченко не страждає на зіркову хворобу. «Головну роль відіграють солдати в окопах, я лише адміністратор»

    Коли спілкуєшся з мешканцями Миколаєва, одразу стає зрозуміло, хто є головним героєм міста.

    Марченко у 2023 знову був в Миколаєві. Координував співпрацю між військовими та цивільними, керував партизанами на Херсонщині. Проти нього досі відкрита нікчемна політично вмотивована справа, перевзутою 24.02.2022 владою, серед якої купа колишніх антимайданівців та відвертих малоросів, більшість з цієї падалі (Татаров, Смірнов, Трухін, Баканов та ін.), + і вся опзж, мають опинитися за гратами. А слава героїчного Марчелло буде жити вічно!

    Сьогодні, 25 лютого, 47 років виповнюється героїчному генералу Дмитру Марченку, який керував обороною незламного Миколаєва! Дмитро Марченко народився у Вознесенську на Миколаївщині. «У цих краях він орієнтується без мапи, – каже генерал Сергій Кривонос, колишній командувач Сил спеціальних операцій. – Він на півдні розуміється краще, ніж ми у власній кишені». Війну Марченко зустрів у Києві. Друзі з півдня завалили його відео, на яких колони росіян наближаються до Херсона. «Готовий виїхати на південь, не можу просто спостерігати», – написав Марченко заступнику главкома Євгену Масюку. Після розмови з головнокомандувачем Валерієм Залужним той відповів: «Їдь швидше, бо вони вже заходять у Херсон». У свій 44‑й день народження, Марчелло дістався Миколаєва. Місто було охоплене панікою. У центрі міста генерал побачив, як чоловік знімає з будинку жовто‑блакитний прапор. «Що ти робиш?» – спитав він, вийшовши з машини. «Так вони вже Херсон взяли, завтра тут будуть!» – відповів містянин. «Ми будемо битися, – відповів Марченко. – Припини!» Страх поширився не лише серед цивільних. «У перші ночі з Миколаєва виїжджали колони з технікою та силовими структурами, – розказує Марченко. – Одного з таких керівників бійці повернули до міста. Я сказав йому: «Наступного разу будеш визнаний зрадником та розстріляний за законом воєнного часу». Аби зупинити втечу, Марченко наказав на ніч розводити міст через Південний Буг, за яким лежить дорога на Одесу. «Доки я тут, місто ніхто здавати не буде», – заявив він. Передові загони росіян зайшли в Херсон та збиралися атакувати Миколаїв. За ним відкривалися два важливих напрямки – на Одесу та Південноукраїнську АЕС. Росіяни наступали двома угрупованнями. «Близько 2000 машин – танків, БТР тощо – та відповідна кількість особового складу рушили з Херсона на Миколаїв, – пригадує генерал. – Інша група – 1200–1300 одиниць техніки – почала обхід». Марченко поділив місто та його околиці на зони. Оборона кожної була закріплена за конкретним військовим підрозділом. Усі наявні екскаватори були «мобілізовані» рити окопи. Спочатку захисникам Миколаєва бракувало координації. Марченко мало не загинув від «дружнього» вогню. На початку березня росіяни почали обходити Миколаїв з півночі та впритул наблизилися до рідного міста Марченка – Вознесенська. Це вже була загроза оточення та виходу до АЕС: від Вознесенська до Південноукраїнська 27 км. Вознесенськ обороняли бійці 80‑ї окремої десантно‑штурмової бригади ЗСУ. Вони підірвали міст через річку Мертвовод, унеможлививши подальший рух колон ворога. Колони з танків та БТР, що рухалися дорогами, немов у себе вдома, були розшматовані українською артилерією. А 4 березня до аеропорту Кульбакине у передмісті Миколаєва вдерся передовий загін росіян. Марченка здивувало, що на такий важливий об’єкт росіяни відрядили лише кілька танків та БТР із групою піхоти. Він вирішив, що мета атаки – змусити його перекинути до аеропорту найбільш боєздатні частини ЗСУ та послабити оборону на інших ділянках. Відбивати Кульбакине генерал відправив патрульних поліцейських, озброєних РПГ радянського зразка та американськими Javeline. «Це не патрульні, це хижаки, – говорив Марченко. Атаку на інший аеропорт – Баловне, розташований у 13 км на північ від міста, – відбив зведений загін тих самих патрульних, Територіальної оборони та спецназу. Марченко не страждає на зіркову хворобу. «Головну роль відіграють солдати в окопах, я лише адміністратор» Коли спілкуєшся з мешканцями Миколаєва, одразу стає зрозуміло, хто є головним героєм міста. Марченко у 2023 знову був в Миколаєві. Координував співпрацю між військовими та цивільними, керував партизанами на Херсонщині. Проти нього досі відкрита нікчемна політично вмотивована справа, перевзутою 24.02.2022 владою, серед якої купа колишніх антимайданівців та відвертих малоросів, більшість з цієї падалі (Татаров, Смірнов, Трухін, Баканов та ін.), + і вся опзж, мають опинитися за гратами. А слава героїчного Марчелло буде жити вічно!
    Like
    1
    353переглядів
  • #хвилинкагумору

    😁😁😁
    #хвилинкагумору 😁😁😁
    Haha
    2
    523переглядів 34Відтворень
  • Haha
    4
    307переглядів 1 Поширень
  • Цікаво влаштований світ: Скажеш "дякую" ти - скажуть "дякуємо" тобі. Усміхнешся ти - усміхнуться тобі. Все хороше починається з тебе.

    Цікаво влаштований світ: Скажеш "дякую" ти - скажуть "дякуємо" тобі. Усміхнешся ти - усміхнуться тобі. Все хороше починається з тебе.
    Like
    Love
    5
    1Kпереглядів 1 Поширень
  • Жовте в кадрі 📷
    Жовте в кадрі 📷
    71переглядів
  • 28переглядів
  • 🕯Сумна звістка сколихнула олімпійську родину.
    11 вересня 2025 року пішов із життя Валентин Олександрович Борознін — відповідальний секретар Федерації сучасного п’ятиборства України, член Національного олімпійського комітету України, Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України.
    Все своє життя Валентин Олександрович присвятив розвитку сучасного п’ятиборства. Він був хорошим організатором, досвідченим тренером і людиною, яка завжди підтримувала своїх колег і вихованців.
    Серед його учнів — Ігор Панін, Денис Павлюк та інші спортсмени, які завдяки його підтримці та вірі у них досягли значних результатів.
    Національний олімпійський комітет України висловлює щирі співчуття рідним, друзям і всім, хто знав Валентина Олександровича.
    Світла пам’ять та вічна шана!
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    🕯Сумна звістка сколихнула олімпійську родину. 11 вересня 2025 року пішов із життя Валентин Олександрович Борознін — відповідальний секретар Федерації сучасного п’ятиборства України, член Національного олімпійського комітету України, Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної культури та спорту України. Все своє життя Валентин Олександрович присвятив розвитку сучасного п’ятиборства. Він був хорошим організатором, досвідченим тренером і людиною, яка завжди підтримувала своїх колег і вихованців. Серед його учнів — Ігор Панін, Денис Павлюк та інші спортсмени, які завдяки його підтримці та вірі у них досягли значних результатів. Національний олімпійський комітет України висловлює щирі співчуття рідним, друзям і всім, хто знав Валентина Олександровича. Світла пам’ять та вічна шана! ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    171переглядів
  • ❤️‍🩹🫂Рух "Жовта Стрічка" влаштував акцію до Дня Державного Прапора України.

    Українські прапори знову з'явились у тимчасово окупованих містах Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей і Криму
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ❤️‍🩹🫂Рух "Жовта Стрічка" влаштував акцію до Дня Державного Прапора України. Українські прапори знову з'явились у тимчасово окупованих містах Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей і Криму #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    Congratulation
    1
    69переглядів
  • 🇺🇦🎯🥈Сріблом завершили українці виступ на чемпіонаті Європи зі стендової стрільби у французькому Шатору🇫🇷

    Катерина Гончарук, Крістіна Хільченко, Тамара Бересньова стали 🥈віцечемпіонками Європи у вправі тріо на траншейному стенді серед юніорок.

    👏Вітаємо і бажаємо успіхів на наступних змаганнях!
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🎯🥈Сріблом завершили українці виступ на чемпіонаті Європи зі стендової стрільби у французькому Шатору🇫🇷 Катерина Гончарук, Крістіна Хільченко, Тамара Бересньова стали 🥈віцечемпіонками Європи у вправі тріо на траншейному стенді серед юніорок. 👏Вітаємо і бажаємо успіхів на наступних змаганнях! #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    120переглядів