• Like
    2
    621переглядів
  • Haha
    5
    194переглядів
  • Погода в Україні на завтра 17 жовтня
    Погода в Україні на завтра 17 жовтня
    Like
    1
    590переглядів
  • #мистецтво
    Anna Homchik ,українська художниця.
    #мистецтво Anna Homchik ,українська художниця.
    Love
    Like
    3
    92переглядів
  • 319-й.
    Саме під цим номером — 319 — спочивав він у безіменній могилі між соснами біля Ізюма. Дерев’яний хрест, тиша лісу й тінь злочину…
    Там лежав Володимир Вакуленко — поет, перекладач, дитячий письменник, голос правди.
    Два постріли з ворожого “Макарова”. Перед тим — катування.
    23 березня 2022 року, в окупованій Капитолівці, російські солдати прийшли до його дому: забрали дитячі книжки, самого Володимира та його 14-річного сина Віталія.
    Три години знущань, побоїв та нестерпних допитів. А потім — повернення додому. Та вже наступного дня ті ж військові з’явилися знову.
    Вивели його силоміць. Запхали до автівки з буквою Z. На прощання пролунав голос: “Слава Україні” — останні його слова… Слова незламного українця.
    Його тіло знайшли аж 12 травня — при дорозі, неподалік Капитолівки. Так понівечене, що розпізнати було неможливо. Ховали як невідомого — у могилі з табличкою “319”. Лише пізніше — за татуюванням і документами — підтвердили: це був він.
    У батьківському саду, серед дерев, письменниця Вікторія Амеліна знайшла щоденник Володі. Зі сторінок лунала тривожна впевненість: “вони прийдуть”.
    Бо він не ховався, не мовчав, не відмовлявся від України — навіть у темряві окупації. Безстрашний. Занепокоєний лише за сина.
    “У нього після армії — інвалідність. І хлопчик — теж інвалід. Вони бачили… бачили все. І документи. І дитину. Але не зглянулися.
    Не пожаліли ані мого Віталика, ані Володю. Серце йому прострелили… Я досі не можу повірити, що хтось підняв на нього руку. Такий худенький… Його зброя була лише одна — перо. Як можна було стріляти в таку людину?..” — плаче його мама, Олена. Її слова болять, мов куля.
    Його номер — 319.
    Його ім’я — Володимир Вакуленко.
    І він — частина нашого Новітнього Розстріляного Відродження.
    319-й. Саме під цим номером — 319 — спочивав він у безіменній могилі між соснами біля Ізюма. Дерев’яний хрест, тиша лісу й тінь злочину… Там лежав Володимир Вакуленко — поет, перекладач, дитячий письменник, голос правди. Два постріли з ворожого “Макарова”. Перед тим — катування. 23 березня 2022 року, в окупованій Капитолівці, російські солдати прийшли до його дому: забрали дитячі книжки, самого Володимира та його 14-річного сина Віталія. Три години знущань, побоїв та нестерпних допитів. А потім — повернення додому. Та вже наступного дня ті ж військові з’явилися знову. Вивели його силоміць. Запхали до автівки з буквою Z. На прощання пролунав голос: “Слава Україні” — останні його слова… Слова незламного українця. Його тіло знайшли аж 12 травня — при дорозі, неподалік Капитолівки. Так понівечене, що розпізнати було неможливо. Ховали як невідомого — у могилі з табличкою “319”. Лише пізніше — за татуюванням і документами — підтвердили: це був він. У батьківському саду, серед дерев, письменниця Вікторія Амеліна знайшла щоденник Володі. Зі сторінок лунала тривожна впевненість: “вони прийдуть”. Бо він не ховався, не мовчав, не відмовлявся від України — навіть у темряві окупації. Безстрашний. Занепокоєний лише за сина. “У нього після армії — інвалідність. І хлопчик — теж інвалід. Вони бачили… бачили все. І документи. І дитину. Але не зглянулися. Не пожаліли ані мого Віталика, ані Володю. Серце йому прострелили… Я досі не можу повірити, що хтось підняв на нього руку. Такий худенький… Його зброя була лише одна — перо. Як можна було стріляти в таку людину?..” — плаче його мама, Олена. Її слова болять, мов куля. Його номер — 319. Його ім’я — Володимир Вакуленко. І він — частина нашого Новітнього Розстріляного Відродження.
    429переглядів
  • На деякі речі інакше й не поглянеш. Особливо в інтернеті😬
    На деякі речі інакше й не поглянеш. Особливо в інтернеті😬
    42переглядів
  • 131переглядів
  • Назва: "Приїхавши до чужого міста на початку літа"
    Автор: Сергій Жадан
    Жанр: лірика, поезія
    Читають: Хеля (Руда Книгарня) & Катерина (Страшно Цікаво)
    Ілюстрація: Згенеровано ШІ
    Декламація: https://youtu.be/CshLIb3rW5c

    Дякую за допомогу в створенні декламації пані Катерині із каналу "Страшно Цікаво": https://www.youtube.com/@Strashno_tsikavo

    На каналі "Страшно Цікаво" ви можете послухати ще одну нашу спільну з пані Катериною роботу - моторошний трилер "Лісова Пастка":
    https://youtu.be/KXndxZiRcTE?si=n5fiyFwdYxYf0o8i

    "Аркуш" пані Катерини: https://arkush.net/user/9986
    °°°
    #рудакнигарня #руда_книгарня #хеля #аудіокнига #аудіокниги #аудіокнигиукраїнською #сучукрліт #диктор #озвучка #література #книги
    Назва: "Приїхавши до чужого міста на початку літа" Автор: Сергій Жадан Жанр: лірика, поезія Читають: Хеля (Руда Книгарня) & Катерина (Страшно Цікаво) Ілюстрація: Згенеровано ШІ Декламація: https://youtu.be/CshLIb3rW5c Дякую за допомогу в створенні декламації пані Катерині із каналу "Страшно Цікаво": https://www.youtube.com/@Strashno_tsikavo На каналі "Страшно Цікаво" ви можете послухати ще одну нашу спільну з пані Катериною роботу - моторошний трилер "Лісова Пастка": https://youtu.be/KXndxZiRcTE?si=n5fiyFwdYxYf0o8i "Аркуш" пані Катерини: https://arkush.net/user/9986 °°° #рудакнигарня #руда_книгарня #хеля #аудіокнига #аудіокниги #аудіокнигиукраїнською #сучукрліт #диктор #озвучка #література #книги
    1Kпереглядів
  • 95переглядів
  • https://youtu.be/3hl8m_rheN4?si=FLsyWUUoNsi3u_lv
    https://youtu.be/3hl8m_rheN4?si=FLsyWUUoNsi3u_lv
    39переглядів