#музика #ChillHouse

#факт Обіймайся частіше. ➖Обійми є природним анальгетиком. Окситоцин, відомий як гормон кохання виробляється під час обіймів і при цьому зменшує головний біль. ➖Тому боротьбу з головними болями краще почати з обіймів кохану людину, а не вдаватися відразу до знеболювальних засобів.

Як у науковій фантастиці багато хто вважає, що Жуль Верн є засновником жанру, а не Мері Шеллі. Так і у фізиці є трошки інший прикол: батьком атомної бомби вважається Роберт Оппенгеймер, але є маленький нюанс: Ліза Майнтнер першою розщепила атом, але не отримала Нобелівську премію. Більш детально про неї можна прочитати за посиланням 👇🏼 #sci_fi_не_нудно

#особистості #історія 19 січня 1912 року народився Ярослав Стецько. Це ім'я, яке незмінно асоціюється з боротьбою за незалежність України. Його життя - це приклад відданості ідеалам, мужності та незламності духу. Дитинство та юність Народившись у Тернополі, Стецько з молодих років занурився в атмосферу українського національного руху. Його батько, священик, прищепив синові любов до України і прагнення до свободи. Юний Ярослав активно долучався до діяльності українських націоналістичних організацій. Боротьба за незалежність Стецько був одним із найактивніших членів Організації українських націоналістів (ОУН). Він брав участь у підпільній діяльності, редагував націоналістичні видання, а за свою діяльність був заарештований польською владою. Незважаючи на тортури та ув'язнення, він не відмовився від своїх ідеалів. Після Другої світової війни Стецько став одним із лідерів ОУН, а згодом очолив Антибільшовицький блок народів. Він відіграв важливу роль у формуванні української діаспори та продовжував боротьбу за незалежність України вже на еміграції. Ідеї та погляди Стецько був переконаним прихильником ідеї самостійної української держави. Він вважав, що українці мають право на власну державу, де вони зможуть вільно розвиватися і будувати своє життя. Його ідеали надихали покоління українських націоналістів і продовжують впливати на сучасну українську політику. Спадщина Ярослава Стецька Ярослав Стецько залишив по собі багату спадщину. Його ідеї про незалежність України, національну гідність і боротьбу за свободу надихають українців і сьогодні. Він є одним із найвидатніших українських політиків XX століття, чиє ім'я назавжди вписане в історію України. Пам'ять про Ярослава Стецька житиме вічно, надихаючи нові покоління українців на боротьбу за свою державу.

Тебе не всякий зрозуміє, Хто не проходив те, що й ти, Хто не плекав собі надії Маршрут твій заново пройти. Хто не шукав в тобі любові, Або хоч натяк на любов, Хто ні по духу, ні по крові Тебе ніколи б не знайшов. Хто не взував твої сандалі, Ніг не натер до мозолів – Той буде йти повз тебе далі, Хоч ти любив його, як вмів. Хоч ти чекав також розради, Або ділився всім, чим міг… Послухай доброї поради: Виходь частіше за поріг! Виходь частіше в світ широкий І не шукай собі царів. Іди туди, де бачить око, Роби, що інший б не зумів... Та не шукай собі кумирів, Або примарної краси, Живи з собою, друже, в мирі У ці виснажливі часи... Минуть роки і буде поруч Той, хто прожив усе, що й ти, Хто буде вниз, вперед і вгору З тобою в темряві іти. В його очах живе надія, А в серці – віра і любов, Тебе не всякий зрозуміє… А тільки той, хто вже пройшов Твої моря і океани, Твої пустелі й міражі, Хто – хай не першим, та останнім Прийде з тобою до межі... Ілона Верхівська-Ельтек

#виставки Відкриття колективної виставки "Мистецтво жити". З 2 квітня в Національному музеї Тараса Шевченка розпочне роботу виставка робіт сучасних українських художників "Мистецтво жити". Мета проєкту — зробити антропологічний зріз українського мистецтва сьогодення, зібрати детальну інформацію про твори та митців з різних куточків України. Серед авторів Сергій Грех, Анна Верещака, Людмила Давиденко, Поліна Кузнєцова, Едуард Потапенков, Ірина Дзиндра, Ірина Максимова, Максим Мазур, Наталія Лісова, Андрій Дудченко, Юрій Болса, Антон Саєнко, Нікіта Власов, Владислав Рябоштан та інші. Виставка триватиме до 27 квітня за адресою м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 12

#поезія Свято знову є, Великдень прийшов, Яйця й пасочки посвятимо, Щастя враз прийде, Будем ми гулять і знайомитись, Щоб ми були щасливі ще рік! Але не забудьте про кляту русню, Вони є повсюди — в небі й на землі. Тільки згадайте, що було у Сумах: Вони просто зібрались, В місті зібрались одному, Взяли й ракетою влупили — По місту, по людях, По дітях і дорослих! Будь ласочка, люди, Святкуйте й радійте життю, Воскресінню, святу життя, Але не забудьте: не збирайтесь в натовпи! Не забувайте, що сталось. Себе й своїх рідних бережіть, Любоньки!