🎥 Так виглядають вцілілі кімнати безпеки після ранкового удару по житловому будинку в Ізраїлі

Ці укріплені приміщення (МАМАД) почали масово зводити ще з 1950-х років. Їх будують із залізобетону товщиною 25–30 см, зі зміцненими перекриттями, герметичними дверима й вікнами, а також системою очищення повітря — на випадок хімічної атаки чи потрапляння токсичних речовин.

Кімнати можуть бути індивідуальними в кожній квартирі або спільними — на поверх чи весь будинок. За попередніми даними, внаслідок ранкового обстрілу загиблих немає.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @

У блондинів борода росте швидше, ніж у брюнетів.

Червоне 👠 в кадрі 📷

Надвечірʼя…

Харків Незламний сьогодні 🖐️

Понад 200 українських військових загинули в російському полоні
З більш ніж 5 тисяч українських військових, яких Росія повернула Україні, щонайменше 206 померли під час перебування в полоні. Понад 50 із них загинули внаслідок вибуху в колонії в Оленівці влітку 2022 року.
Ще 245 беззбройних українських захисників, захоплених ворогом у полон, росіяни вбили безпосередньо на полі бою, повідомляє агенція AP.
Одним із трагічних прикладів є історія 59-річного українського воїна Сергія Григор’єва. Росія пояснила його смерть інсультом. Проте результати української судово-медичної експертизи та свідчення іншого полоненого, який перебував разом із ним, вказують на зовсім іншу картину – насильство й відмову у належній медичній допомозі.
48-річний Олексій Гончаров, якому вдалося вижити, розповів про систематичні побиття та знущання з усіх без виключення військовополонених в колонії Кам’янськ-Шахтинського району Ростовської області.
У звіті ООН за 2024 рік зазначено, що 95% звільнених українських військовополонених зазнавали систематичних тортур або наслідків інших порушень Міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій.
Amnesty International у своєму звіті цьогоріч звернула особливу увагу на систематичні тортури та повну закритість російської пенітенціарної системи. Як зазначається, РФ відмовляє у доступі до полонених представникам правозахисних організацій та медикам, залишаючи рідних у повному невіданні щодо долі близьких – іноді протягом багатьох місяців або навіть років.

На Берлінському міжнародному кінофестивалі в основній конкурсній програмі відбулася світова прем’єра документального фільму «Стрічки часу» режисерки Катерини Горностай. Це перший показ стрічки, яка розповідає про життя українських шкіл у часи повномасштабної війни.

На сайті Держкіно зазначають, що на прем'єрі були присутні Надзвичайний і Повноважний Посол України у Німеччині Олексій Макеєв та пані Посол Люксембургу у Німеччині Сильві Люка. Зал був повний, а біля червоної доріжки команду фільму зустрічали українськими прапорами та виконанням гімну.

Після прем'єри фахові видання поділилися своїми враженнями від роботи:

- "Неймовірне видовище. Яскравий промінь надії, водночас невимушений, і зароблений важкою працею. Фільм підтверджує, що Катерина Горностай є чуйним і проникливим літописцем юності в усіх її проявах — в цьому випадку пригніченої, але не переможеної важкими часами" — Variety.

- "Надзвичайний. У цьогорічній програмі Берлінського кінофестивалю не може бути більш актуального фільму. “Стрічка часу” — це видатний документальний проєкт, який, попри гостру тему, вирізняється чудовою формальною довершеністю" — Deadline.

- "Потужний портрет. Дуже впевнений. Своєчасна картина, що вражає" — Screen International.

Катерина Горностай присвятила "Стрічку часу" пам'яті свого молодшого брата Максима Горностая, який загинув на сході України у 2023 році.

#Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно