😭 На війні обірвалося життя українського борця

Роман Стащенко служив у спецпідрозділі оператором-вогнеметником, а згодом — старшим оператором групи. Виконував найскладніші завдання у Запорізькій, Донецькій та Харківській областях. Був нагороджений медаллю «За поранення» (важке), відзнакою Президента «За оборону України» та медаллю «За військову службу Україні».

Загинув 13 серпня, виконуючи бойове завдання біля Миколаївки на Харківщині.

Захисник був майстром спорту із греко-римської боротьби, був віцечемпіоном України та призером різноманітних турнірів.

🙏 Висловлюємо співчуття рідним і близьким Романа.

🕯 Світла пам'ять Герою!
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🩷Аффірмація🩷

✨ Проживай кожен день свого життя яскраво і вільно ! ✨

З любов'ю 💖

🍀🍀🍀

Став ❤️ якщо резонує

Підпишись ✔️

#психологіявідносин #любов #психологія  #ЗнайдиСвоюРадість  #психотерапияотношений #психоанализ #мотивація #саморозвиток #твоїемоції #психологияяеловека #психологияличности #психологияотношений #передбачення #психоразвитие #отношения #психологияжизни #послання #майндфулнесс #психическоездоровье #послание #soul #умныемисли  #інакодумство #інтроверт #інтелект #инакомыслие

Я – кіт. Рудий, з гордим хвостом і поглядом, що бачив занадто багато. Народився і жив у Донецьку. Там було тепло, пахло сонцем і старим ламінатом, а мої люди завжди знаходили час, щоб мене почухати між вухами. Але влітку 2014 року все змінилося. Стало гучно, страшно, а вікна затремтіли так, що навіть мій друг тарантул Квеша завмер у своєму тераріумі.

Люди довго щось обговорювали, швидко збирали речі. Вони клали все до клітчатих сумок, багато сумок, так багато, що вони заполонили весь коридор. Я сів на одну з них і уважно спостерігав, як у коробку засипають тарганів – їжу для Квеші. Таргани, на відміну від мене, не знали, що попереду довга дорога.

Вокзал був схожий на мурашник. Люди бігали, метушилися, хтось плакав, хтось мовчав із порожнім поглядом. Я сидів у своїй переносці, а мій ніс ловив запахи страху, поту й пилу. Потім гримнуло. Люди закричали. Кляті москалі обстрілювали вокзал, де люди намагались евакуюватись.

Ми з моїми людьми опинилися у підземному переході. Там було сиро і темно, всі тулилися один до одного. Хтось гладив мене через ґрати переноски, шепочучи: «Ти теж боїшся, маленький?» Але я не боявся – я злився. Злився, що довелося залишити дім, моє місце на підвіконні, мій улюблений картонний ящик. А ще – що довелося сидіти поруч із клітчатими сумками, бо вони заважали мені розтягнутися на повний зріст.

Поїзд подали, коли вже почало темніти. Ми разом із сотнями інших людей кинулися до вагонів. Хтось притискав до грудей дітей, хтось – котів. Поїзд повільно рушив, і я зрозумів: ми їдемо у невідоме. Як потім з'ясувалось, це був останній поїзд, що виїхав з Донецька.

Дорога була довгою. Через Харківську область до Дніпра. Вагон скрипів, за вікном миготіли нічні вогні, а люди говорили пошепки, ніби боялися розбудити війну. У поїзді було багато інших котів. Ми відчували одне одного. Хтось тихо нявчав, хтось голосно обурювався, а хтось просто дивився у темряву, як і я.

Коли ми приїхали у Дніпро, я був виснажений. Мої люди теж. Ми заселились у готель, бо нове житло ще треба було шукати. І скажу вам, моїм людям довелося попотіти. Незрозуміло чому, але через те, що ми були з Донецька, нам було дуже важко знайти того, хто здасть квартиру не за всі гроші світу та ще й пустить мене жити з людьми.

Новий дім пахнув інакше – не рідними стінами, не знайомими меблями, а чужістю. Я просто ліг і не рухався кілька днів. Навіть у туалет не ходив – ніби тіло теж не могло повірити, що тепер усе інакше. Люди хвилювалися, говорили, що я в стресі. Вони не розуміли, що я просто чекаю – чекаю, коли скажуть, що все закінчилось, і ми можемо повертатись... Але той дім залишився там, у місті, яке тепер не моє.

Я – кіт. І я пам’ятаю.

Собака відвернув камеру, щоб непомітно з'їсти їжу зі столу, але в сім'ї знайшовся підступний зрадник, який усе зіпсував🙃

✈️ Вже шестеро з випуску Джуса та Максима Устименка загинули, захищаючи небо України

Максим був одним з двох пілотів, який визначав, які літаки потрібні Україні.

В день загибелі на його літаку не залишилось жодного снаряду, жодної ракети. Він ціною власного життя знищив останній шахед, який летів на місто.

🕯Сьогодні в Києві відбулась церемонія прощання з Героєм України пілотом Максимом Устименко.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

Доброго ранку, Україно!
Українці, як ви?

В нас зззззненацька на годину раніше світло ввімкнули!!!