❗️Вчора на Гуляйпільському напрямку противник наступальних дій не проводив
На Оріхівському напрямку наші оборонці відбили одну ворожу атаку в районі Новоданилівки
На Новопавлівському напрямку Сили оборони відбили 29 атак на позиції наших військ поблизу населених пунктів Ялта, Мирне, Зелене Поле, Шевченко, Вільне Поле, — Генштаб
Загалом протягом минулої доби зафіксовано 201 бойове зіткнення по всіх напрямках.

АП. ПИЛИПА, ОДНОГО З СЕМИ ДИЯКОНІВ

Св. Пилип (1 ст.) був з Кесарії Палестинської, мав жінку і 4 дочки-провидиці. Не знаємо, коли Ісус Христос покликав його до числа своїх учнів, однак відомо, що був він одним із 70-ох і що апп. вибрали його на диякона, 2-им після святого Стефана і 2-им серед 7-ми дияконів (Ді. 6, 5). Коли після мученицької смерті св. Стефана юдеї почали переслідувати вірних, диякон Пилип пішов у Самарію і став проповідувати Христову віру. Ангел Господній наказав йому йти на доро-гу в Газу, що Пилип і зробив. Тією дорогою їхав ефіопський скопець Кандаки і читав пророка Йону. Почувши, що читає скопець, Пилип благовістив йому Ісуса Христа.

А коли вони прибули до води, скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охреститись?» Сказав Пилип: «Коли віриш з усього серця - можна». Той відповів: «Вірю, що Він є Син Божий». І вони обидва - Пилип та скопець - зійшли у воду і він охрестив його. А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Пилипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю» (Ді. 8, 26-39). Згідно зі св. Єронімом, той скопець згодом став апостолом Ефіопії. «Пилип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію» (Ді. 8, 40). Там він також проповідував слово Боже. Згідно з переданням, ап. Павло висвятив Пилипа на єпископа у лідійському м. Тралії, в Малій Азії (нині Туреччина), де той утверджував Христову науку численними чудами і де помер.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 жовтня.
-----------

#поезія
Грудень старіє. Сивíє потроху.
Вчора -- хлопчисько. Сьогодні вже пан.
Сипле снігами, як з торби горохом.
Хутром вкриває шикарний жупан.
Вже підкорив всі вершини і злети.
Стишує темп. Хоче трохи тепла...
Де не поглянь -- все замети, замети...
Білі іллюзіїї. Щастя нема...
Був молодим. Влюбував Завірюху.
Вона, викрутаска, відшила його.
Панна Хурделиця, мов біла муха,
Не оцінила старання... Чого?
Віхола-леді спокій украла.
Грудень піддався. Ну, майже. Дарма...
Паростком ніжним у серці зростала
Квітка таємна. То, певно, весна...
Втратив він спокій. Сон чи омана?
Ніби ввижається зелень очей.
Коси брунатні, усмíшка жадàна.
Що за оаза посеред ночей?
Мàбуть старіє. У мріях -- щасливий.
Варить какао красуні зі снів.
Мостить кубельце. До щему вразливий.
Ліпить сердечка з пухнастих снігів.
І виглядає. Хоч тінь того чуда.
Може, зустріне її до Різдва.
Люди сміються... Дивні ті люди.
Кажуть, не скоро красуня-Весна.


Людмила Галінська