Українська
English
Життя - не просто шлях від народження до смерті, а подорож до вічності. І якщо по дорозі ти проходиш повз храм - не проходь, зайди. Бо можливо саме там тебе чекає відповідь, яку не дає ні світ, ні розум, ні серце, що втомилось.
У храмі Божому душа згадує Небо, в храмі стихає біль, зникає тривога. Там тебе чекає Отець, Який не забуває, коли ти забуваєш Його.
І хай буде так: між пологовим будинком і кладовищем – обов’язково знайдеться храм. І ти зайдеш. І не вийдеш уже тим самим. Бо це не просто зупинка в дорозі – це місце, де життя починає дихати справжньо.
Храм – це пам’ять про вічне посеред суєти. Це дотик Божої любові посеред нашої утоми.
У храмі Божому душа згадує Небо, в храмі стихає біль, зникає тривога. Там тебе чекає Отець, Який не забуває, коли ти забуваєш Його.
І хай буде так: між пологовим будинком і кладовищем – обов’язково знайдеться храм. І ти зайдеш. І не вийдеш уже тим самим. Бо це не просто зупинка в дорозі – це місце, де життя починає дихати справжньо.
Храм – це пам’ять про вічне посеред суєти. Це дотик Божої любові посеред нашої утоми.
Життя - не просто шлях від народження до смерті, а подорож до вічності. І якщо по дорозі ти проходиш повз храм - не проходь, зайди. Бо можливо саме там тебе чекає відповідь, яку не дає ні світ, ні розум, ні серце, що втомилось.
У храмі Божому душа згадує Небо, в храмі стихає біль, зникає тривога. Там тебе чекає Отець, Який не забуває, коли ти забуваєш Його.
І хай буде так: між пологовим будинком і кладовищем – обов’язково знайдеться храм. І ти зайдеш. І не вийдеш уже тим самим. Бо це не просто зупинка в дорозі – це місце, де життя починає дихати справжньо.
Храм – це пам’ять про вічне посеред суєти. Це дотик Божої любові посеред нашої утоми.
342переглядів
